– Як ти міг забути, який сьогодні день? – з докорами запитала бабуся Ольга. Дід Петро пам’ятав чимало дат, але цю згадати не міг

Дідусь Петро та його дружина сиділи на кухні та пили чай.
– Петю, ти мене не привітаєш?
– З чим?
– Ти забув, який сьогодні день?
– У тебе день народження? Двічі на рік? – запитав дід посміхаючись.
Хоча він добре пам’ятав, коли день народження в дружини.
– Який ще день народження? Ти дійсно нічого не пам’ятаєш? – сказала сердито Ольга.
Дід Петро пам’ятав багато дат, але цю не пригадував.
– Ти думаєш, я дарма не пішов на рибалку?
– Ну ще б! Знадобився ти мені вдома. Іди на свою рибалку, – Ольга встала та вийшла з дому.

Пішла до сусідки. Мабуть, скаржитись.
Дід почав перебирати в пам’яті всі дати, але так і не міг пригадати. Для таких випадків у нього був блокнот зі всіма важливими датами. Він натягнув окуляри та став уважно читати. Але дід нічого так і не зміг знайти. Потім він почув звук хвіртки. Це повернулася його дружина. Вона увійшла в кімнату та сіла поруч.
– Ну що? Не пригадав?
– Вибач, але ні. Хоч убий! – сказав дід Петро, ховаючи свій блокнот.
Він пильно дивився на дружину.
– Готова посперечатися, що ти прекрасно пам’ятаєш нашу продавчиню Галину.
– Вона тут до чого?
– Саме тоді ти ходив з нею.
– Та ми ж з тобою ще навіть одружені на той час не були. Згадала тут!
– Ну-ну. Галину пам’ятаєш, а що було тоді – ні.
– Та до чого тут Галина?
– А Наталю пам’ятаєш?
– Вона тут яким боком?
– Їй дуже сподобалося, коло це трапилося?
– Не пам’ятаю я!

Бабуся Ольга розізлилась та пішла мити посуд. Дід Петро не знав, що робити. Тут у кімнату зайшов їх кіт. Він стрибнув дідові на коліна, але той був не в настрої, тож поставив його на підлогу. Кіт став тинятися по хаті, а потім стрибнув на підвіконня. Дід Петро підвівся, бо згадав, що там квіти. Він ледь встиг зловити один горщик. Коли він поставив його на місце, до нього прийшло осяяння. Нарешті він все згадав. Як ходив у магазин до Галини, щоб підкорити її серце, і саме там він і зустрів Ольгу. Вона йому одразу припала до душі. Того ж вечора дід Петро подарував Ользі великий букет квітів.

Чоловік посміхнувся та зрозумів, що йому потрібно робити. Він непомітно вийшов з хати. Баба Ольга все ще сиділа на кухні й нічого не помітила. Через п’ять хвилин дідусь повернувся з букетом квітів. Він підійшов до дружини та простягнув їй букет.
– Вітаю, мила!
– З чим?
– З першим букетом!
– Таки згадав…
– Згадав. Саме в цей день я подарував перший букет найкрасивішій дівчині у світі.
– Ага, – сказала бабця та почервоніла.
– Ну що ж! Ходімо на романтичну вечерю чи як? – запропонувала бабця.
Після вечері дід Петро дав котові великий шматок ковбаси за те, що він нагадав йому про таку дату.

КІНЕЦЬ.