Вже коли я вийшла заміж, чоловік забрав мене жити до себе, вони жили з мамою Дмитра у великій та просторій трикімнатній квартирі.

Тоді я вперше й зрозуміла, що мені не так вже й пощастило з цим, хоча зі сторони вважалося, що я гарно влаштувалася.

Та хоча житло було у мене вже непогане, та жити прийшлося повністю за правилами, які нам диктувала свекруха.

І виявляється, на великий мій подив, що в сім’ї мого чоловіка було не прийнять відкривати холодильник в будь-який час, коли тобі заманеться, крім сніданку, обіду та вечері.

Причому сімейне правило поширювалося тільки на невістку, як не дивно, бо я людина в їх домі чужа.

– Якщо хочеш щось взяти з холодильника, то спочатку запитай у мене або у мого сина, сама там не господарюй, – повчала мене свекруха, на моє велике здивування.

Мати Дмитра чомусь вважала, що мені з нею дуже пощастило, адже я сама з села, виросла в небагатій сім’ї у сільській хатині, а тепер, дякуючи їй, живу у місті в великій квартирі.

Тому вона, на правах господині, постійно намагалася усьому мене вчити.

А коли мене скоротили з моєї роботи відразу після весілля, і я перестала приносити гроші в дім, то свекруха чомусь вирішила, що тепер я маю робити всю домашню роботу сама, адже нічим не зайнята.

Вона просто щодня мені говорила, що я тепер сиджу у них на шиї.

Але зараз раз на два тижні приїжджають мої батьки з села, привозять нам усі продукти, які мають у себе в господарстві: м’ясо, молоко, овочі, мед, домашні варення і соління.

Все чим багаті, батьки щиро діляться з нами. До того ж, мій чоловік платить за квартиру і віддає матері частину зарплати на покупку продуктів, але і це не аргумент, свекруха виправдовується ковбаса нині надто дорого коштує.

Я маю дуже спокійний характер, сперечатися з мамою свого чоловіка зовсім не хочеться мені, а тим паче я живу у їх домі, тому ми нещодавно вирішили і купили окремий холодильник для себе, щоб вона не гнівалася на мене.

Скільки всього мені довелося вислухати, адже ми тепер самі купували продукти собі, а те, що привозили мої батьки теж клали собі в холодильник, а не в холодильник свекрухи, як завжди.

Свекруха все ніяк не може заспокоїтися, адже тепер покласти у свій холодильник їй зовсім, особливо, й нічого.

А вчора вона сказала, що ми тепер маємо платити не половину комунальних послуг, а більшу частину, адже нас двох, а вона одна, мовляв, лише так буде справедливо.

Тепер я не знаю, що вона придумає завтра. У мене таке відчуття, що вона мені просто все шкодує.

Я, останнім часом, постійно прошу чоловіка, щоб ми орендували квартиру і жили окремо, але поки у мене немає роботи, а чоловікової зарплати не вистачить. Навіть не знаю, як правильно вчинити.

Думаю, що свекруха розгнівається ще більше, коли дізнається, що ми хочемо залишити її, адже платити за все прийдеться їй самій, а стільки за комунальні їй не осилити просто.

Ще більше буде докорів і суперечок. Як правильно зробити тут?

КІНЕЦЬ.