Микола невдоволено дивився на свою тарілку з простими макаронами.

– І це моя вечеря?! – спитав чоловік, дивлячись на дружину, Катю, – мені потрібне м’ясо! – заперечив він. Катя спокійно пояснила, що м’ясо їм не по кишені. Роздратований, Микола звинуватив її у тому, що вона витрачає гроші на особисті хотілки.

Катя захищалася, стверджуючи, що витрачає всю свою зарплату на оплату рахунків та предмети першої потреби. Наступного дня Катя витратила всі свої заощаджені гроші на курку.

Микола, не вразившись «подвигом» дружини, відмовився від обіду, вважаючи за краще поїсти у матері, яка пошкодувала його за «марнотратну» дружину.

Фінансові труднощі посилилися, коли Микола почав віддавати Каті лише половину своєї зарплати. Образившись, Катя одного разу заплакала, адже вона так сподівалася на зарплату чоловіка, щоб на частину своєї зарплати купити собі зимову куртку, бо у вітровці взимку було не так комфортно, як хотілося б.

На роботі співчуваючий Каті начальник, Іван, дізнавшись про її побутові проблеми, запропонував їй місце у гуртожитку підприємства.

Катя сказала, що подумає і якось вона підслухала, як Микола, не знаючи, що дружина йде за ним у парку вихвалявся другові, що обманює її про свої реальні доходи. Розгнівана, Катя влаштувала йому публічний скандал, пообіцявши піти від нього. Незабаром Катя переїхала до гуртожитку.

Не маючи кредитів та побутових витрат, працюючи на двох роботах, вона змогла накопичити гроші і за допомогою сусідки по кімнаті, Світлани, Катя нарешті купила собі нове пальто та чоботи.

Катя також почала зустрічатися з Романом, потенційним клієнтом їхньої компанії, якого вона зустріла на роботі. Щодо Миколи, то без Каті він опинився у скрутному фінансовому становищі. Він з жалем їв гречку та макарони, розмірковуючи про свої минулі рішення.

КІНЕЦЬ.