На сьогоднішній день, у нас з чоловіком є єдиний син, йому зараз 20 років.

Він вчиться на другому курсі інституту, ми самі оплачуємо його навчання.

Самі розумієте, обходиться недешево, ще й в гуртожитку місць немає, тому приходиться орендувати квартиру, що теж не дешево.

Нещодавно наш син Дмитро привів до нас на оглядини свою наречену і цим дуже нас здивував.

Ну, як на оглядини. Виявилося, що ця дівчинка вже чекає дитину, і вони прийшли порадитися з нами, що далі робити, бо самі розгублені і не впевнені в майбутньому своєму.

Дівчинці лише 18 років. Але, загалом, вона нам цілком сподобалася – скромна, спокійна, хороша така дитина.

Посперечалися ми трохи спочатку, звичайно, зі своїм сином, зітхнули, але вирішили підтримати молодь.

Хоч і не планували ми так рано дідусем з бабусею ставати, але що робити.

Одне порадувало, що син з себе відповідальності не зняв – значить, правильно ми його виховали, гідна людина, як на мене.

Потім ми з чоловіком вирішили влаштувати, щось типу сватання, щоб зустрітися з батьками нареченої і обговорити подальші дії. Прийшли в призначений час до батьків Олександри.

Нас досить добре зустріли, ми – з тортиком, вони – з сиром-ковбаскою.

Посиділи ми добре разом, обговорили подальшу долю наших дітей. трохи ми про себе розповіли, а вони про себе. Молодь хоче весілля.

Невелике торжество, але це знову таки немалі витрати. Син у нас єдиний, більше дітей не маємо ми з чоловіком.

Грошей зайвих немає, але якщо взяти підробіток, та заощадити, ще й в родичів чи друзів трохи позичити, то вдасться зробити непогане весілля своїм дітям. На тому й порішили, що все скромненько, але не гірше, ніж у людей.

За розрахунками ми вирішили все робити навпіл і за традиціями усіма, адже в наших краях так заведено.

Ми молодим кільця купили і половину за ресторан оплатили. Через тиждень вже і свято намічалося. Тут якось син приходить додому засмучений дуже, питаю його:

– Що трапилося? Посварилися з нареченою?

Виявляється, батьки нашої майбутньої невістки, свати, вирішили, що все дуже дорого і такі гроші вони не знайдуть. Сказали синові:

– Ти вже практично чоловік, значить сам все і оплачуй. Ні, ми, звичайно, повернемо частину грошей, але не зараз, а саме тоді, коли змога буде. Зараз грошей немає. Ну, або нехай твої батьки в борг нам дадуть, а ми як зможемо відразу повернемо.

Я засмутилася дуже, звісно. У нас все куплено, ресторан оплачений, гості запрошені, причому, з їхнього боку гостей в 2 рази більше.

Подзвонила майбутнім родичам, а вони й кажуть мені:

– Ми не знали, що зараз все так дорого, ми не очікували, у нас несподівані витрати, ми потім повернемо, гостей скасувати не можемо, а то образяться. Але грошей у нас зараз немає, потім з вами розрахуємося.

Тепер я не знаю, що робити. Вони, навіть, доньці весільну сукню не купили, бідна дівчинка, ходить в очі мені заглядає, видно на нас сподівається, що ми все організуємо, вона молода і теж хоче того весілля, мені її теж шкода.

А нам, щоб другу частину оплатити, треба кредит брати або у людей позичати. І наречену якщо одягати, теж не копійки. Ось, що робити? Як можуть рідні люди так ось підвести свою доньку?

Спихнули, виходить все на нас. От що нам зараз робити?

КІНЕЦЬ.