Молода пара зняла дачу на літо, за яку вони платили порівну. Коли Ольга дізналася, хто власники дачі, втратила дар мови
Нещодавно сестра мого чоловіка розповіла мені про історію. Ми з нею спілкуємося як подружки і часто ділимося історіями один з одним.
Після цієї історії я почала дивитись на Ольгу іншими очима. Вона завжди здавалася мені сміливою, товариською і в міру хитрою дівчиною, проте ця історія довела протилежне. Ольга вчилася чудово. На третьому курсі вона познайомилася з Федором, він навчався в іншій групі.
Студенти почали зустрічатись. Коли настав час замислитися про співжиття, Ольга та Федя опинилися в безвиході.
Вони обидва жили на орендованих квартирах. Погода вже була переважно сонячною та теплою. Було ухвалено рішення зняти дачну ділянку. Тому були вагомі причини: шашлички, сонечко, тепло та затишок, свіже повітря, далеко від міської суєти та звичного шаленого темпу.
Федя швидко знайшов зручний варіант – дешево і не надто далеко від міста: їм доводилося щоранку їхати на роботу, тож це було великим плюсом у виборі місця.
Федя та Ольга працювали у ресторані швидкого харчування. Зарnлата в обох була приблизно однакова. Вони вирішили nлатити за дачу порівну. Так молоді люди й прожили якийсь час.
По буднях працювали, а у вихідні насолоджувалися шашличками та свіжими овочами, та фруктами на дачі, часто запрошували до себе друзів. Їх все влаштовувало, можна навіть сказати, що Ольга саме так і уявляла ідеальне спільне життя з хлопцем. Одного не такого вже й прекрасного дня Ольга була на дачі одна.
Саме тоді батьки Феді вирішили приїхати на дачу, зробити такий своєрідний сюрприз дітям. Ольга здивувалася, побачивши їх тут, але люб’язно запросила усередину – Будь ласка, проходьте, я нічого не встигла приготувати, але зараз все влаштуємо, – Ольга помітила, як батьки її хлопця дивилися на неї з круглими очима.
Після слів Ольги “…відчуйте себе як вдома”, мати Феді посміялася і сказала: – Ну, Олечко, бачу, тобі сподобалася наша дачка? Її дід Феді своїми руками збудував.
– Тобто як це “наша”? – Оля плюхнулася на диван, – Федя сказав … ми за цю дачу nлатимо. Я половину своєї зарnлатні віддаю. Тільки зараз Ольга зрозуміла, чому Федя сам завжди відносив rроші власникові, який нібито жив у місті. Вона сама ніколи власників не бачила.
Звичайно, Ольга та Федя роз лучилися, адже на такій брехні кохання не побудуєш. Ми посміялися з Олею вдосталь, але тоді їй було не до сміху.