У мене є одні сусіди, дуже хороша сімейна пара – чоловік з дружиною, Тетяна з Іваном. Зараз вони вже пенсіонери.

Живуть вони у своєму будинку, побудували гарні великі теплиці і вирощують цілий рік овочі, які їм під силу.

Сусіди урожай збирають, та здають знайомим на місцевий базар оптом, а ті вже собі там теж гроші заробляють, продаючи дорожче, вже постійні партнери у них є.

Праця ця таки не з легких, можу я вам з упевненістю сказати, в холодну пору припадає по 2-3 рази вночі вставати, розпалювати грубу в теплиці, щоб овочі не померзли.

Та й цілодобово у них там роботи вистачає, загалом, працюють сусіди багато й старанно.

Встають Тетяна з Іваном дуже рано, лягають пізно.

Але і дохід у них непоганий, правду сказати, до пенсій дуже вже гарна підмога.

При цьому дружина завжди добре виглядає, манікюр, педикюр, зачіска, статура підтягнута, як для її віку. У обох хороший якісний одяг, вони гарно живуть, в сім’ї добробут і достаток в усьому.

У подружжя двоє дітей, зараз вони вже дорослі, у них давно свої сім’ї.

Син їх брав кредит великий, вже виплатив, дочка взяла теж, зараз виплачує. Правда часи зараз дуже складні, донька ледь справляється, адже заробітки зараз менші, а гроші потрібно віддавати ті ж, адже ніхто не буде шкодувати і списувати все це на непрості часи.

Але, хочу сказати про те, що дітям вони не допомагають, все витрачають на себе лише, дах перекрили, паркан новий поставили, двір облагородили.

Останніми роками 2 рази в рік чоловік з дружиною їздять відпочивати, де тільки вони вже й не були.

Подарунки дітям і внукам на свята дарують завжди хороші, якщо ті приходять в гості – завжди раді. Діти матеріальної допомоги і не просять, не привчені до того, щоб щось просити чи брати у батьків, а тим паче у пенсіонерів.

Є в Тетяни двоюрідна сестра, молодша від неї десь років на чотири, теж вже вона зараз пенсіонерка.

В своєму будинку живе одна, але навіть город не обробляє, не хоче, не любить, пенсія – мінімалка, весь час просить гроші у сина, у якого своя сім’я, та й живе він не багато. Зате любить ходити до Тетяни часто в гості і вчити їх з чоловіком жити.

– От ось ви нещодавно в Туреччину їздили відпочивати? Краще б доньці допомогли кредит виплатити, ось я ніде ніколи не була, і нічого, живу вже так багато років і нікуди не хочу, мені й тут добре. Навіщо ремонт капітальний затіяли? Це ж скільки грошей треба? Краще б синові віддали, у нього дочка – студентка. А машину навіщо таку дорогущу собі купили, ви ж не молоді вже? Стара теж хороша була, їздила собі помаленьку і добре. Ось я б синові гроші віддала, якщо б у мене були. Ви гроші такі великі маєте, а дітям своїм не допомагаєте.

Подружжя їй щиро відповідають, що дітей своїх вони давно вже вивчили, одружили, заміж віддали і вистачить, далі нехай самі справляються. Але сестра все ніяк не вгамовується, іншу пісню заводить:

– Навіщо ви взагалі працюєте тоді, якщо не збираєтеся навіть дітям допомагати? Навіщо вам гроші великі такі? Жили б спокійно собі на пенсію. Не морочилися, не працювали, а то тільки клопіт такий маєте. Ось я живу, відпочиваю і проблем ніяких не знаю. Якщо що мені син допоможе. Я його для того і народжувала. А ви просто жадібні, тому і працюєте, у вас вже гроші нікуди складати.

До слова сказати, син у сестри Тетяни вчився в інституті вже в зрілому віці, а після школи відразу працювати пішов, щоб матері допомагати, яка все життя вдома просиділа за аліменти на сина і зараз звикла жити на допомогу.

Після кожного такого відвідування Тетяна засмучується, погано себе почуває після цих розмов, навіть з хати не виходить. Вона характер має спокійний – сестра вичитує її, а вона, у відповідь, мовчить.

Я кажу:

– Жени таку родичку подалі, вона нічого доброго не принесе тобі.

А Тетяна мені каже:

– Можливо вона й права? Навіть батьки-пенсіонери мають своїм дітям допомагати?

От що їй сказати?

КІНЕЦЬ.