У теплий літній вечір Соня, консьєржка місцевого житлового будинку, підмітала під’їзд. Вона любила свою роботу, але знала, що багато сусідів дивляться на неї зверхньо.

Раптом з-за рогу долинула розмова двох сусідок, Марії та Ніни.

“Ти чула, який у Соні скандал із чоловіком був учора? Весь будинок чув!” – прошепотіла Марія.

“Так, і це не вперше. Кажуть, він її ображає, але вона все одно залишається з ним. Напевно, звикла вже до такого життя,” – відповіла Ніна з глузуванням у голосі.

Соня відчула, як її щоки горять від злості та сорому.

Вона завжди намагалася не звертати уваги на плітки, але ця розмова була вже занадто.

У квартирі над нею жили сусіди, які часто влаштовували скандали, і, схоже, сусідки просто переплутали їх із Сонею та її чоловіком.

Вона опустила голову і побачила, що поруч із нею стоїть цебро з водою.

Зібравшись із духом, Соня схопила його і, прицілившись, вилила воду на двох сусідок, що бовтали.

“А -а! Що це?! Соня, ти що, збожеволіла?!” – закричала Марія. “Може, тепер ви навчитеся не обговорювати чуже життя?” – з зухвалістю вимовила Соня.

Ніна, обтрушуючись від води, видавила: “Це було занадто!

Ми поскаржимося!” “Скаржтеся! Але перед цим подумайте, хто почав усе першим,” – рішуче відповіла Соня.

З того дня у під’їзді стало набагато тихіше. Сусіди зрозуміли, що консьєржка не така проста, як їм здавалося, і краще не втручатися у її особисті справи.

КІНЕЦЬ.