У мого батька була давня мрія – побудувати будинок, і ми всі долучилися до неї, щоб допомогти йому її здійснити. У нього був унікальний план для будинку, в якому йшлося про те, що він буде відданий тому, хто його справді потребував. Подальший шлях був сповнений гостроцікавих поворотів.

 

 У мого батька була давня мрія – побудувати будинок, і ми всі долучилися до неї, щоб допомогти йому її здійснити.

У нього був унікальний план для будинку, в якому йшлося про те, що він буде відданий тому, хто його справді потребував. Подальший шлях був сповнений гостроцікавих поворотів.

Зростаючи у великій родині з двома братами й двома сестрами, я, як найстарший, маю слабкі спогади про наше дитинство, проведене в будинку моєї бабусі по материнській лінії.

Мрія нашого батька про будівництво власного будинку завжди залишалася на задньому плані, але обставини вимагали, щоб ми тяжко працювали, щоб забезпечити нашу велику і голодну сім’ю.

Коли ми подорослішали, ми з братом одружилися й оселилися в нашому селі, старша сестра вийшла заміж за іноземця і переїхала за кордон, а молодша сестра тепер має власну сім’ю.

Під час наших сімейних зустрічей у батьківському домі мій батько дивився на нас і казав: “Ого, нас так багато, що стає тісно. Якби ж то у нас був просторий будинок, де всі могли б комфортно розміститися”.

Коли мій батько вийшов на пенсію і знайшов трохи вільного часу, він вирішив нарешті здійснити мрію всього свого життя. Ми з братом, зятем і мною всією душею приєдналися до нього в цьому прагненні, віддавши всі сили заради щастя нашого батька. На жаль, мій батько не дожив до реалізації своєї важкої праці.

У безтурботних жартах ми часто запитували мого батька, хто зрештою успадкує плоди його праці, враховуючи численних членів родини. Він сміявся і відповідав: “Будинок дістанеться тому, хто його справді потребує”

З того дня минуло багато років, і тепер я сам дідусь. Моя мама вже давно покинула цей світ. Але наша хата залишається порожньою.

Кожен з нас викроїв собі куточок, живе в окремих квартирах, зі своїми сім’ями та дітьми. Залишилися тільки теплі спогади та тепло в моєму серці.

Тепер, згадуючи минуле, я посміхаюся і думаю: “Я побудую будинок і буду насолоджуватися радісними моментами тут, зі своєю сім’єю, кожен день!” Мрія мого батька, хоч і не здійснилася, але живе як маяк натхнення для мене і моїх близьких.

КІНЕЦЬ.