Мені подобається, коли чоловіки не відмовляються від дітей від попередніх шлюбів та допомагають їм у всьому. Я їх поважаю та розумію таку поведінку. Це дружини можуть бути колишніми, а ось колишніх дітей не буває. Але, мій чоловік Степан, після розлучення виявився занадто м’яким і податливим. Він не тільки допомагає грошима своїй дорослій дочці Соні, а й потурає її капризам за рахунок загального сімейного бюджету
Мені подобається, коли чоловіки не відмовляються від дітей від попередніх шлюбів та допомагають їм у всьому. Я їх поважаю та розумію таку поведінку. Це дружини можуть бути колишніми, а ось колишніх дітей не буває.
Але, мій чоловік Степан, після розлучення виявився занадто м’яким і податливим. Він не тільки допомагає грошима своїй дорослій дочці Соні, а й потурає її капризам за рахунок загального сімейного бюджету.
Коли ми познайомилися зі Степаном Петровичем (він був моїм начальником), він вже кілька років був у розлученні зі своєю першою дружиною. На момент нашого знайомства їхній дочці виповнилося 16 років.
Ми з дорослою дівчиною особливо не спілкувалися – чоловік сам приїжджав у гості на колишню квартиру чи водив доньку у кафе. Так, чоловік мене старший, але мене його минуле життя анітрохи не хвилювало. Головне – що Степан любив лише мене.
Після розлучення з ексдружиною Степан залишив їй і квартиру, і автомобіль. При цьому він платив аліменти та виділяв єдиній дитині гроші на кишенькові витрати.
Я не була проти такого стану речей, бо знала, що його дохід дозволяє утримувати й старшу дочку, і нову родину. Після весілля ми переїхали до нової квартири, яку Степан записав на мене.
Ремонт у новому житлі нам допомогли зробити мої батьки. Колишня дружина ніколи не вимагала від Степана якихось додаткових виплат чи нечуваних відступних. Соня явно пішла не в матір.
Через рік після переїзду я чекала дитину та народила чоловікові сина Олега. Степан буквально носив мене на руках, бо давно мріяв про хлопчика. Щоправда, і про доньку він не забував.
На момент появи зведеного брата Соні виповнилося 18 років. Чоловік наполіг на тому, щоб старша дочка познайомилася з братом. Я особливо не заперечувала. Ось тільки у Соні не було бажання няньчитися з малюком. Вона обмежилася парою зустрічей і перестала приїжджати, посилаючись на завали у навчанні.
Дочка Степана вже вступила до університету і жила окремо від матері на орендованій квартирі. Як виявилося пізніше, всю вартість житла (крім оплати навчання у виші) оплачував Степан.
Я б не мала жодних претензій із цього приводу, але на той момент справи на фірмі пішли погано. Я сиділа в декреті та отримувала копійки, а вартість оренди Соніної квартири перевалила за 10 тисяч!
Тоді я вперше поговорила із чоловіком про те, що треба зменшити суму виплат за його старшу дочку. Степан погодився. Після цього Соня запросила до себе пожити двох подружок, ціну за квартиру почали ділити на трьох.
Але наші витрати залишилися на колишньому рівні. Соня «вигадала» інші обов’язкові витрати. Я почала розуміти, що падчерка вміло грає роль «бідної дівчинки» і з легкістю розкручує батька на нові суми.
Я намагалася розплющити Степану очі, але марно. Зрештою, чоловік мені пообіцяв, що перестане утримувати дочку, коли вона отримає диплом і вийде на роботу. З того часу минуло кілька років.
Соня закінчила вищий навчальний заклад три роки тому, але за цей час так і не влаштувалася на роботу. Власне, навіщо, якщо їй і так приносять гроші додому? Мою посаду на фірмі скоротили, тож мій декрет вимушено продовжився.
Грошей у хаті стало не вистачати, натомість Соніни апетити зросли. Кілька місяців тому вона переїхала до свого хлопця і повідомила, що незабаром виходить заміж. Звісно, Степан оплачує весілля старшої дочки.
Але цього Соні здалося замало. Вона попросила у тата весільний подарунок – нову автівку Audi. Про це я дізналася випадково, коли Степан почав моніторити кредити та позики під заставу майна.
-Любий, а що це ти робиш? Навіщо нам оформлювати кредит? – запитала я у чоловіка.
-Кохана, мені терміново потрібно купити автівку для Соні, – незворушно відповів Степан.
– Цікаво, який же? – поцікавилася я.
– Вона хоче нову іномарку як весільний подарунок, – тим же тоном сказав мені чоловік.
– А яхту і власний острів вона, випадково, не замовляла? – не витримала я.
– Що ти маєш на увазі? – нерозумно запитав чоловік.
– Те, що вона з тебе мотузки в’є, а ти цього навіть не помічаєш! Ти й так сплачуєш і лімузин, і ресторан на весіллі. Чому б батькам нареченого не розщедритися на автомобіль? — я вже перейшла на крик.
– Кохана, заспокойся, будь ласка. Вони не можуть собі цього дозволити. Ми все вирішимо. Незабаром справи компанії підуть в гору – і ми швидко погасимо кредит, – сказав мені Степан.
Але я вже не могла зупинитись. Влітку ми планували поїхати утрьох у відпустку, але поїздка відкладалася через непередбачені весільні витрати для Соні. Тепер же, Степан хотів залізти в борги, аби задобрити старшу дочку.
Мій терпець урвався. Я сказала чоловікові, що не братиму кредит під заставу квартири. Не вистачало ще, щоб через цю марнотратку мій син залишився без житла! Чесно кажучи, під кінець сварки я пригрозила Степанові, що якщо він оформить будь-яку позику для своєї Соні, то я подам на розлучення.
Я розумію, що в цьому перегнула палицю, але не збираюся більше терпіти нахабство дорослої падчерки. Невже вона вважає, що батько утримуватиме її до самої пенсії?
Десять років тому я зустріла свого чоловіка. Мені тоді було 20 років. Нас познайомила моя подруга. Але звичайно тоді я ще не знала що він стане моїм чоловіком, тому що
– Дорога, привіт! Я вже вийшов з роботи. Мені заїжджати в магазин за продуктами? – Так, попереду ж вихідні. Потрібно холодильник забити, щоб потім не довелося зайвий раз в місто
Дівчина не дає спокою… У школі закохався в дівчину ледь старше себе: вона була на рік старше і вже закінчувала одинадцятий клас, тоді як я все ще був в десятому.
КІНЕЦЬ.