Дуже повчальна розмова батька з сином … «Прийшов син до батька: — Подаю на р0злучення. Набридло! Права мати — дружина у мене лінива. Скільки можна самому вигрібати?

— Прости мене, син, — сказав у відповідь батько.

— За що?

— За те, що я не завжди був добрий з твоєю матір’ю.

Це моя вина, що в тобі є темний куточок з думкою про р0злучення …

— Що ж, не р0злучатися?

— Ні, не р0злучайся … навіть не думай ніколи про це

— Терпіти до кінця днів?

— Не треба терпіти … Ти не її терпиш, а своє погане ста влення до неї. Змінишся сам — зміниться все навколо.

— Як змінитися?

— Дивись на дружину, як вчить Гос подь. Вона — його дар для тебе. Твоя радість.

Твоя помічниця. Мати твоїх дітей. Крихта, яку Бог дав тобі в руки, щоб ти тримав ніжно, обережно, зберігав. Все інше — дрібниці! Якщо вона щось сьогодні не вміє — навчиться.

Ти і сам не все вмієш, що повинен робити … Якщо щось не встигає — крий цю її слабкість своєї силою і любов’ю. Якщо чогось не знає, розкажи ввечері за чашкою чаю, ніжно обнявши за плечі.

кщо це твоя мати, твій брат або твій кращий друг …

Не су ди їх за це. Вибач. І кожному з них дай зрозуміти, що за свою дружину, за свою любов ти, якщо треба, без роздумів пом реш, але нікому навіть поганим словом доторкнутися до своєї сім’ї не дозволиш …

— Вас з мамою теж хотіли р0злучити?

— Ми і без «помічників» іноді сильно свар илися. Дурн ими були, гор дими. У вас інше життя. Вас від Бога ніхто не жене. Просіть у нього мудрості. Поступайтеся один одному.

Шкодуйте і потішаються один одного. Любов, якщо ти не знаєш, вона ж росте. Всі її велич, всю її цінність ти побачиш тільки в глибокій старості, коли всі ту ж дружину ввечері ніжно обіймеш за плечі, і вам не потрібно буде слів «.

КІНЕЦЬ.