Моєму єдиному синові 20 років, і нещодавно він став зустрічатися з дівчиною набагато старшою за нього – їй 27 років. Я, як дізналася, почала відмовляти Артема від цієї дівчини, але мої вмовляння не принесли результату.

Він сказав, що вже дорослий і сам вирішуватиме з ким йому зустрічатися, і з ким одружуватися. Чоловік прийняв нейтральний бік, хоч я бачила, що йому це теж не подобається. Може, боїться зіпсувати стосунки із сином чи просто чоловіча солідарність, не знаю, але мені дуже боляче.

До того ж я дізналася, що вона з неповної, якщо не сказати, неблагополучної сім’ї. Батьки розлучилися давно, а її мати любить випити. Не гуляка, але все ж таки.

Не про таку невістку і сватів я мріяла. Син навчається, гроші на кишенькові витрати бере у нас, з кожним днем вимагаючи все більше. Я розумію, що він витрачає їх на неї.

За що мені таке покарання? Вчора він прийшов додому, сказав, що вони вирішили жити разом, але оскільки житла у них свого немає, то й жити вони можуть лише у нас чи її матері.

Я не можу навіть уявити собі, щоб ця дівчина жила в нашій сім’ї, але й припустити, що син піде з дому, та ще й до тієї родини, просто не можу. Чоловік пропонує зняти їм квартиру, самим оплачувати, може, спільне проживання допоможе синові зрозуміти, що ця дівчина не пара йому.

Артем одного разу привів її до нас додому, щоб познайомитись. Ну що сказати, мені вона не сподобалася, якась замкнута, одягнена погано, до того ж ще й працює простим продавцем у магазині.

Син у нас навчається в університеті, боюся, що може через нього кинути навчання, щоб йти працювати та забезпечувати їх. Я вирішила поговорити з нею відверто, щоб вона знайшла собі іншого хлопця, який буде хоча би її ровесником, але боюся, що вона розповість Артему і тоді він мені не пробачить втручання у його життя.

Мені нема в кого запитати поради, хоча подруг вистачає, але їм тільки дай їжу для розмов, тоді про це дізнаються усі. А я все-таки ще сподіваюся, що син зрозуміє і знайде собі дівчину, гідну його, а не стару діву.

Може, я не права, можете мене судити, але я таки мати, переживаю за свою дитину і бажаю їй щастя. Хочу, щоб в нього була нормальна родина.

КІНЕЦЬ.