З Микитою я познайомилася ще в інституті на першому курсі. Ми з ним відразу ж порозумілися, а незабаром він запропонував мені зустрічатися. Я закохалася в нього за місяць після нашого знайомства і думала, що це на все життя.

Ми багато гуляли та допомагали один одному з навчанням. Також ми любили природу та походи. Влітку щовихідних ми проводили за містом або їздили до батьків у село.

Після закінчення інституту ми почали жити у його квартирі. Він влаштувався працювати за фахом, а я стала домогосподаркою.

Іноді я ревнувала його, коли він затримувався на роботі, але, приходячи додому, Микита заспокоював мене. Незабаром він зробив мені пропозицію руки та серця, а за півроку ми зіграли скромне весілля. Грошей на той час у нашій родині було небагато, але мені було достатньо того, що чоловік любив мене.

За кілька років у нас народилася дочка Маша. Ми були настільки щасливі, що навіть перестали сваритися через дрібниці. Микита був добрим батьком, а мені було приємно дивитися, як він порається з дочкою.

Маша росла, а в нашому житті нічого не змінювалося. Лише зрідка чоловік затримувався на роботі, але я йому чомусь вірила, і це було дарма. Я не перевіряла його одяг і не шукала на ньому жіноче волосся, бо знала, що він нас любить і ніколи не піде набік.

Щороку чоловік возив мене та дочку на море, а останні два роки раптом перестав їздити з нами. Я питала, чому він так робить, і він пояснював це тим, що йому набридло море. Краще він із друзями з’їздить на рибалку. Я тоді й подумати не могла, яка там така рибалка.

Коли Маші виповнилося двадцять років, вона переїхала до свого парубка Павла. Ми з чоловіком були не проти, щоби дочка починала жити самостійно.

Якось чоловік знову затримався на роботі і прийшов лише об одинадцятій вечора. Поки він приймав душ, йому на телефон надійшло повідомлення від невідомої мені Анастасії. Вона просила відвезти доньку завтра до школи.

Я нічого не розуміла. Спочатку я подумала, що ця жінка помилилася номером, але в наступному повідомленні вона написала ім’я чоловіка і попросила, щоб він переказав їй десять тисяч на витрати.

Я зібралася з думками і зателефонувала за цим номером. Трубку взяла жінка, але почувши мій голос, одразу ж закінчила розмову.

Я сіла на крісло і не могла повірити, що мій чоловік має інтрижку з якоюсь жінкою. Я не подала вигляду, коли він вийшов із ванної кімнати, тому вечір пройшов як завжди.

Вранці я простежила за Микитою і побачила його з коханкою. Поруч із ними бігала дівчинка років десяти, яка була схожа на дружину як дві краплі води. Я не змогла стримати сліз і нахабно підійшла до зрадника.

Я кричала і вимагала пояснень, а він відвів мене набік і все мені розповів. П’ятнадцять років тому він зустрів Анастасію і закохався у неї. Вони зустрічалися щодня, але покинути сім’ю Микита не наважувався. Він кілька разів намагався розлучитися з Настею, але без неї вже не уявляв свого життя.

За п’ять років у них народилася Каміла. З того моменту чоловік почав ретельно ховатися та жити на два будинки. Я була обдурена ним і тепер не знала, що робити. Микита вибачався, але я не розуміла, як можна пробачити таку зраду. Він не знав з ким залишитися, тому одразу мене попередив, що продовжить жити на дві родини.

Я від такого зухвальства була в шоці, тому розвернулася і пішла додому. Мені хотілося плакати та бити посуд. Я довго думала над його словами і збирала свої речі, а потім зрозуміла, що йти мені нікуди.

Мої батьки жили в селі, і до них мені не хотілося переїжджати. Досвіду роботи у мене не було, бо я все життя просиділа вдома. Щиро кажучи, я була в ступорі і не знала, як бути. Втекти від зрадника я не могла, але й жити з ним теж.

Я обдзвонила своїх подруг, і одна з них дозволила пожити у себе кілька місяців. Я залишила чоловікові записку та подала на розлучення. Мені довелося переїхати до Анни та жити там разом із її родиною. Я довго шукала роботу, і за місяць знайшла. Зарплату мені обіцяли невелику, але я була рада почати хоча б із цього.

Ще через місяць мені вдалося зняти невелику квартиру, а незабаром розлучення було завершено офіційно. Я не хотіла спілкуватися з Микитою, тож не брала з нього трубки.

Зараз мені довелося розпочинати життя наново. Я стала самостійнішою і вже не розраховувала на чужу допомогу. Мені було непросто, але моя дочка мене постійно підтримувала.

Маша часто приїжджала в гості і лишалась у мене на ніч. Пізніше я змогла пережити біль від розлучення, і мені стало набагато легше. Я відпустила цю ситуацію, а за кілька років зустріла Ігоря, з яким я знайшла жіноче щастя.

Зараз ми одружені, але я не припинила працювати, щоб такої ситуації зі мною більше не повторилося. Хоча я вважаю, що з Ігорем у нас все буде добре, і він не зрадить мене.

З Микитою ми все ж таки почали спілкуватися через кілька років заради доньки. Вона переживала за нас, тому я поступилася. Нині ми дружимо сім’ями, а все погане вже давно забуте.

КІНЕЦЬ.