Ми з чоловіком одружені вже 30 років. І тут йому, як кажуть, біс у ребро. Він у нас щодня гуляє із собакою, обов’язок у нього такий. Мабуть, єдиний, який він має вдома. І ось, познайомився він у дворі з молоденькою собачницею. Вона нещодавно до сусіднього будинку переїхала.

Мабуть, знайшлося в них із моїм чоловіком щось спільне, крім собак. Спочатку став з цих прогулянок мій благовірний приходити за північ, при цьому щасливий очі світяться. Але що закохався, він одразу не зрозумів.

Розповідав мені навіть, яка Оля (це і є та сама нова сусідка, собачниця) хороша, яка вона розумна, як багато читає, як багато слів усіляких розумних знає.

Я спочатку якось і не била на сполох. Думала, ну хай мужик розвіється, з молоддю поспілкується. Адже Оля ця зовсім молоденька дівчина, років 20, від сили 22. І зовні зовсім не його типаж: худенька, руденька, ходить у джинсиках, не фарбується майже, як нинішня молодь. Щодо мене, то я брюнетка, та й одягаюсь теж яскраво.

Але, мабуть, коли щодня їж чорну ікру, хочеться й оселедця. Ось і не прийшов ночувати мій чоловік. А вранці зателефонував і боязким голосом повідомив, що полюбив Олю і йде до неї.

Сумувати я не стала. Я жінка з характером, просто так свого не віддам. Спочатку виникла крамольна думка відпустити його. Адже нас уже особливо нічого не пов’язувало, діти виросли, квартиру свою велику ми цілком могли б розміняти. Але я ці думки швиденько відігнала від себе і взялася за справу.

Тут і обставини зіграли на мою користь. Будинок, у якому жила Оля, стояв навпроти нашого, найкумедніше, що не просто будинок навпроти, а й самі квартири. Прямі вікна у вікна. Квартира Олі на п’ятому поверсі, а наша – на сьомому.

Тож я озброїлася біноклем і облаштувала собі спостережний пункт біля вікна. Добре штори нові закохані не закривали, мабуть не прийнято у Олі було так. А може, й не було у неї штор на вікнах, адже господиня вона так собі. Але не забігатиму вперед, про це пізніше.

Ні, ви не подумайте, я зовсім не збиралася підглядати за їхніми любовними втіхами. Не потрібно мені це, та й завдання я собі поставила інше. Оля ця, мабуть, не працювала. А може, ця робота в неї така, віддалена. Тому що цілими днями, поки мій колишній був на роботі, вона за комп’ютером сиділа. Загалом, я все це просікла. І не тільки це.

Як я побачила, панночка практично не готує. Постійно доставку їжі замовляють. А мій поїсти смачно завжди любив. Я його балувала то голубцями, то домашніми пельменями, то зразами з грибною начинкою. Загалом фастфудом він у мене ніколи не харчувався. Ось на цій його слабкості я вирішила зіграти.

Декілька тижнів я «молодих» не турбувала, мовчки спостерігала. А потім зателефонувала своєму, сказала, що вибачила, зла не тримаю. Приходь, мовляв, у гості, чисто по-дружньому, на чай. Ну, а йому чого відмовлятися? Нічого поганого не запідозрив, прийшов.

А в мене до чаю і домашні пироги з капустою і яйцем, як він любить, і навіть торт шоколадний спекла. А що? Ось сидимо ми, частую я його. А видно, що задоволений. Молодиця його домашніми делікатесами не балує, до яких він звик. Загалом, пішов він від мене ситий і умиротворений.

Запросила я чоловіка в інший раз, нібито справи якісь, що стосуються дітей, обговорити. І знову смачно нагодувала. І так кілька разів.

А потім мій благовірний мабуть почув, що щось негаразд. Або Олю його часті відлучки почали турбувати. Загалом, у чергову парафію він заявив, що більше відвідувати мене не буде. Хоч і смачно в мене, але тепер Оля його кохана, і він має бути з нею

А я взяла та завела розмову від того, чим Оля його годує. Він і так, і так м’явся, але нічого виразного не сказав. А я порадила йому підійти до Олі з ласкою і попросити приготувати йому щось смачненьке. Ось така добра порада від колишньої дружини.

Послухав він, мабуть, мою пораду. Дивлюся через кілька днів у свій бінокль, а Оля на кухні щось куховарить. Котлети смажить! Ну, досвіду в неї немає, навряд чи котлети у неї соковитими та смачними вийдуть. Але я не могла пустити цю справу на самоплив.

Ще раніше я роздобула номер телефону Олі. Не питайте, як я це зробила, нашого часу це зовсім не складно. Загалом, у розпал смаження котлет я їй подзвонила. Голос, звісно, ​​змінила. Представилася, як зараз водиться, слідчим прокуратури, і давай свою історію розкручувати.

Проговорила я з нею, поки котлети в неї не підгоріли. А тут і чоловік до неї наскочив. Поскаржилася вона йому, він її, звичайно, пошкодував, але без вечері залишився, бо підгорілі котлети їсти не став. Він у мене до цього не звик.

Наступного разу почала вона борщ варити. А я з телефоном тут. Типу номером помилилася, але не відразу зрозуміла. Слово за слово, і бощ з у неї википів. Знову колишньому з вечерею облом. І так кілька разів.

Дивлюся я в бінокль, а вони вже почали сваритися. Кохання коханням, але ним ситий не будеш. Загалом, набридло моєму чоловікові голодне життя. І ось він з’явився на порозі. З повинною прийшов. Мовляв, помилився, вибач.

Ну я, звичайно, пустила його, адже цього й хотіла. Чи вибачила? Не знаю, спочатку повипендрююсь. Але недовго, бо ще хтось на горизонті з’явиться.

КІНЕЦЬ.