Ніколи не думала, що мій чоловік піде на поводу у своєї мами та образиться на мене за те, що я не погодилася оформлювати нашу квартиру на неї. У нас була домовленість, у разі розлучення, у мене буде моя квартира, до якої ні мій чоловік, ні його мама не мають жодного відношення, а кредитна квартира, за яку я теж платитиму гроші, дістанеться в повному обсязі моєму чоловікові.

З чоловіком ми разом вже понад шість років, але одружилися лише рік тому. Жили ми одразу в моїй однокімнатній квартирі, але коли розмова зайшла про дітей, я сказала, що у дитини має бути своя кімната, тому, якщо чоловік хоче найближчим часом дітей, потрібно розширюватися.

Тут у наші міркування втрутилася мама чоловіка. Він їй все розповідає та слухає її думку. Вона запропонувала кумедний варіант: я оформляю на неї свою квартиру, а вона нам із чоловіком дарує свою в рівних частках. Такий варіант мене не влаштував.

Двокімнатна квартира свекрухи знаходилася на виїзді з міста, будинок старої будівлі, жахливого планування та без ремонту. Тим більше в найближчих околицях там не було ні школи, ні садка і до роботи мені їхати цілу годину. Моя однокімнатна квартира була в новобудові, в гарному районі, з розвиненою інфраструктурою.

І ще, чому я повинна перетворювати свою власну квартиру на двокімнатне житло, спільно нажите з чоловіком. Значить, свекруха житиме у впорядкованій квартирі, а мені ще ремонт робити та жити в руїнах? Я на це не згодна.

Я категорично була проти такого варіанту і сказала чоловікові, що братимемо кредит в сучасній новобудові, у розвиненому районі зі школою та садком. Тим більше мою квартиру можна здавати й успішно гасити платежі. Так ми з чоловіком і вирішили.

Він, як завжди, розповів про це своїй матусі, і вона знову вигадала нову геніальну ідею. Свекруха провела бесіду із сином, що в разі чого він залишиться ні з чим, а в мене буде однокімнатна квартира, ще й половина двокімнатної. Тому потрібно нашу кредитну квартиру оформити на неї й тоді у синочка буде своя власна квартира.

Я, коли почула таке рішення свого чоловіка, м’яко сказати очманіла. Мені хотілося виставити його за двері разом із речами та при цьому надавати йому по голові сковорідкою.

– Отже, я маю платити за квартиру, власницею якої буде твоя мати? З чого це раптом?

– Так я буду впевнений, що у разі нашого розлучення у мене буде квартира. Зрозуміло, тобі переживати нема чого, у тебе своя є! А так у кожного буде своє житло і нікому не прикро.

– Що? Яке відношення ти взагалі маєш до моєї квартири? Ти мені хоч копійку дав на її купівлю чи ремонт? У неї повністю вклалися мої батьки та забезпечили мене житлом. А тепер я маю забезпечити житлом тебе? Чи повинна у всьому собі відмовляти, щоб швидше погасити кредит і при цьому, у разі розлучення залишитися ні з чим? Ні, я на це не погоджуюся!

– Ти чого так розійшлася? Розлучатися надумала, чи що? І правду моя мама каже, що сподіватися треба лише на себе.

Я вийшла із себе від такої розмови та попросила чоловіка піти, інакше прямо зараз піду до РАГСу подавати на розлучення. Він пішов, але з таким виглядом, наче це я у всьому винна. А побіг він до матусі, скаржитися на мене і вже за годину мені дзвонила свекруха з претензіями та невдоволенням.

– Ось ти неправа, – почала вона міркувати. Варіант, запропонований Женею, просто чудовий! Все по чесному.

– Що чесно? Що я платитиму за квартиру, господаркою якої будете ви?

– Ой, та сильно ти там платитимеш. Зараз у декрет підеш, потім знову, і все ляже на плечі мого сина і кредит, і ваше з дитиною утримання. Так він все й виплатить у результаті, а твого внеску ніякого не буде.

– З чого це ви вирішили, що я не вкладатимуся? У мене буде додатковий дохід зі здачі моєї квартири, ось ці гроші ми й хотіли вносити на дострокові платежі по кредити. Так, і утримуватиме ваш син свою дружину і свою дитину, а не сторонніх йому людей!

– Тобі тільки його гроші потрібні, – закінчила розмову свекруха і поклала слухавку.

Це я ще у всьому винна? Вони придумали собі відмінний варіант, а я повинна була в разі чого залишитися біля розбитого корита? Ну ні, зі мною такий варіант не пройде. Я з чоловіком проведу серйозну розмову. Якщо він не перестане йти на поводу своєї матусі, то я з ним розлучуся. Мені мамин синочок не потрібен.

КІНЕЦЬ.