Рая вийшла з кімнати, гримнувши дверима.

Дорога сукня пішла на підлогу, золоті сережки були недбало кинуті на туалетний столик, туди ж вирушило кольє…

Так, жінка сьогодні була дуже гарно вбрана, адже вона збиралася йти з чоловіком у ресторан. Тринадцята річниця весілля, як-не-як!

А замість подарунка та привітань Рая почула трохи невпевнене:

– Раю, я п-подав на розлучення…

Спочатку жінка сприйняла цю заяву за недолугий жарт і навіть засміялася. Але чоловік її сміх не підтримав, підібгав губи і відвів погляд убік. І в ту ж секунду Рая зрозуміла – він серйозно.

– Чому? – тільки й змогла вимовити жінка.

Рая не розуміла, що відбувається.

Вона не бачила причин для такого! Жодних! Вони не сварилися, жили душа в душу! Микола прийняв її дочку як власну та всіляко допомагав у вихованні. У них народилася й спільна дитина – Федько, зараз йому п’ять, і він дуже любить батька.

Та йому мама навіть не потрібна, відсовує і біжить до обожнюваного татуся!

– Я зустрів іншу, вона розуміє мене з пів слова, – так само тихо промовив чоловік. – У нас схожі захоплення, ми завжди знаходимо про що поговорити. Нам затишно вдвох, розумієш?

– Колись давно ти так само говорив про мене, – гірко посміхнулася жінка.

Влаштовувати сварку вона не збиралася, вдома діти.

– Що ж зараз змінилося?

Микола тільки плечима знизав, просто дивлячись у стіну. Так, була в нього така звичка, з якою Рая безуспішно боролася. Не любив він дивитися в очі людям, особливо коли розмова була неприємною.

– Добре, як ти бачиш наше майбутнє? – жінка повинна була хоч якось розворушити чоловіка.

Їм треба поговорити! Зрештою, у них діти!

– Ну, не мовчи, Микольцю!

– Ти з дітьми переїдеш у свою квартиру, яку ти зараз здаєш в оренду. Я плачу на сина аліменти і допомагаю час від часу. Машина тобі не потрібна, їздити ти все одно не вмієш.

Оце так поворот! Чому це Рая повинна їхати з їхньої спільної квартири, в яку вклала купу сил і коштів? Так, вона має власне житло, придбане ще до шлюбу, але це вже діло принципу!

– Вибач, а з чого ти вирішив, що я не ділитиму майно? – якось єхидно запитала у чоловіка Рая. – Ця квартира, – жінка жестом обвела кімнату. – Куплено на наші спільні гроші. Я робила тут ремонт, купувала меблі, намагалася зробити її якомога затишнішою і зручнішою. І після всього цього, я маю зібрати валізи і покірно піти?

– Та в тебе не зарплата, а одні сльози! – несподівано розізлився Микола. – Все купувалося на мої гроші! Я працював цілодобово, щоб сім’ю забезпечити! Тож це моя квартира! І взагалі, раджу зібрати всі речі якнайшвидше, вже в понеділок Ліза переїде жити до мене!

В понеділок? Тобто через три дні? У них уже все зайшло так далеко?

– Так-так, і не дивись на мене таким поглядом! Можеш позиватися, але квартира все одно моєю залишиться! Речі збирай! І про дітей не забудь!

Ось після цього Рая й заявила, що син залишиться жити із чоловіком. А чому ні? Він такий самий батько, у нього ті ж права та обов’язки. І як він правильно підмітив, його дохід набагато вищий. Отже, Миколка зможе дати синові набагато більше. Та й без жіночої уваги хлопчик не залишиться, раз Ліза вже рахуй на порозі стоїть!

– Та як же ж так, доню, – бурмотить мати Раї, допомагаючи наводити лад у квартирі. – Як же Федько буде без тебе? Та й ти сама хіба зможеш відпустити свою дитину? Він же ж іще зовсім малеча!

– Можливо, це зараз прозвучить погано, але Федьку справді буде краще з батьком. Ти ж знаєш, як він його любить! Всі розмови про одне – коли прийде тато! Мені ж він себе навіть обійняти вкотре не дозволяє, – Рая важко зітхнула.

Що не кажи, але рішення забрати тільки дочку, далося жінці важко. Але варто їй тільки булоуявити, що буде з хлопчиком, коли він бачитиме любого тата раз на тиждень …

– А ти? Тобі як буде краще?

– Головне, щоб син був щасливий, – жінка вже п’ять хвилин протирала пилюку на полиці. – Федько вчора почув, що тато хоче жити окремо від нас і такий галас почався! За пів години у нас половина під’їзду побувати встигла! А заспокоївся син лише тоді, коли я сказала йому, що він може залишитися з татом. Одразу усмішка на все обличчя від сліз і сліду не залишилося. Навіть слова про чужу тітку його не здивували. Знаєш, що він мені сказав?

– Що?

– Головне, що тато буде поряд! Не розумію, – у Раї опускалися руки від образи. – Саме я постійно поряд із Федьком! Я! А він любить тільки тата…

– Нічого, от поживе з мачухою, ще й до тебе попроситься! – спробувала заспокоїти жінка свою дочку. – Ось побачиш! Просто підготуй йому кімнату і дай зрозуміти, що завжди чекаєш…

…– У якому сенсі твій син житиме з нами? – закліпала очима Ліза.

Вона розраховувала зовсім на інше, коли закопувала в себе багатого мужика. Хотіла жити в шикарній квартирі, купувати собі все, що тільки заманеться і не думати про завтрашній день. Жити на повну!

– У такому, – буркнув Микола, піднімаючи валізу дівчини. – Рая заявила, що двох дітей тягнути не збирається, і якщо саме я наполягав на спільній дитині, то й виховувати її маю теж я. Та й Федько до матері байдуже ставиться, йому тільки я потрібен.

– Твоєму синові ж п’ять, так? – дівчина насупилася.

Вона в матусі не записувалася! Ліза взагалі дітей не любила! Втім, вони відповідали їй тим самим.

– Ага, чудовий хлопець, вихований, розумний, – розхвалював сина Микола. – Він тобі сподобається.

Не сподобався. Ліза ледве терпіла хлопчика! І одного вечора заявила:

– Або він, або я! Твій син мене взагалі не слухається! Він мене не любить! Шкоду робить постійно!

Дівчина розраховувала, що Микола швиденько відправить надокучливого хлопчика до його матері. Але де там! Чоловік став на бік сина!

А тут квартира, що ще й так полюбилася, могла спливти з-під носа. Рая своє слово дотримала і подала на поділ майна. Нажито у шлюбі? Ділитимемо!

Микола через це ходив роздратований, ще й проблеми з бізнесом почалися. Ось Ліза й вирішила, що знайде іншого нормального мужика…

– Давай не розлучатимемося? Я все усвідомив, – Микола спробував налагодити стосунки з ще поки що своєю дружиною.

Раз уже з Лізою нічого не вийшло.

– Ну ні, вже, любий, я вдруге на ті самі граблі наступати не буду. Сьогодні була Ліза, завтра буде якась Таня, післязавтра – Настя. Я весь цей час маю по судах бігати? – Рая на той час уже змирилася з розлученням і була твердо налаштована довести справу до кінця. – Я зможу жити без тебе, згодом знайду іншого і буду з ним щаслива. Тобі я більше довіряти не зможу…

…Микола ще двічі намагався налагодити особисте життя, але обидва рази невдало. Дівчата зникали після кількох тижнів спілкування з Федьком. Той не хотів ні з ким ділити тата і всіляко діставав претенденток на роль мачухи.

А ось у Раї все склалося якнайкраще. Вона познайомилася з дуже хорошим чоловіком, і вони семимильними кроками прямували до весілля…

КІНЕЦЬ.