Моє життя схоже на телевізійне шоу. Я ніби маю вижити в диких умовах, а точніше – у період запою моєї свекрухи. Річ у тому, що ми з чоловіком та його мамою живемо у трикімнатній квартирі. Одна половина житлоплощі належить свекрусі, а друга половина – моєму Сергію. І все б нічого, якби не одне «але».

У матері мого чоловіка своєрідний «режим» життя: один місяць вона працює, прибирає, готує і виглядає як нормальна людина, а наступний вона непробудно п’є і приводить до будинку бомжів. І ця друга частина «п’єси» мене не влаштовує.

На етапі пияцтва свекруха приводить у будинок непривабливих чоловіків і жінок, від яких відверто несе спиртним та сміттєвими баками. Після їх «зустрічей» на кухні завжди залишається гора посуду, недопалків, а часом і сплячі тіла.

Я неодноразово говорила чоловікові про те, що мені важко жити за таких умов.
– Сергію, давай винаймати квартиру або візьмемо житло в кредит. Я щомісяця заспокійливі п’ю, доки твоя мама святкує чергове «свято». Раптом хтось із «друзів» твоєї мами газ уночі включить чи засне з недопалком?

– Іра, ну, навіщо ти перебільшуєш? Вони ж тихенько собі вип’ють і розбредуться додому. Стався до всього простіше. Що за дурість – винаймати квартиру, коли є своя трикімнатна велика квартира?! Ти маєш зайві гроші? До того ж кредит ми зможемо оформити хіба що на однокімнатну. А де житимуть наші майбутні діти? – обурився чоловік.

– Які діти, Сергію?! Я не збираюся в таких умовах планувати дітей! У нас на кухні та у ванній суцільна антисанітарія. Бракувало ще, щоб малюки бачили, на що щомісяця перетворюється їхня бабуся, – обурилась я.

Загалом домовитися не вийшло. Як альтернативу я запропонувала Сергію переїхати до моєї матері. Вона також живе одна в трикімнатній квартирі, але при цьому з поганих звичок в неї тільки телевізор. Однак і тут чоловік був проти.

– З якого часу чоловік переїжджає у квартиру до дружини, а не навпаки? Навіщо ти принижуєш мою гідність? Не буду я до тещі переїжджати! – випнувши груди, закричав Сергій.

Я тільки зітхнула у відповідь. Мої фізичні та моральні сили закінчувалися. А в цей час добіг кінця місяць затишшя у свекрухи. Вона потихеньку набирає обертів та скуповує продукцію із сусідніх винних магазинів – готується до чергового “свята”.

Що ж, спробую вкотре умовити свого чоловіка. Якщо він ні в яку не погодиться на переїзд, то я піду сама. Можливо, він вже звик до поганих завичок своєї матусі, але я з ними миритися не збираюся. Поки я зберуся заводити дітей, або сама постарію, або збожеволію, тому що без таблеток виносити весь цей цирк у мене вже немає сил.

КІНЕЦЬ.