У селі в батьківському домі вирішив побудувати колодязь. У мами вік уже не дозволяв бігати на джерело.

З метою економії, запропонував сусідам побудувати колодязь на двох, і користуватися разом. Вони начебто спочатку погодилися, навіть місце вибрали зручне для всіх. Але потім відмовилися, пославшись на відсутність грошей.

По доброті душевній, навіть пропонував їм, оплатити колодязь, з розрахунком, що вони протягом 3 місяців, повернуть борг. На цей варіант теж не погодилися, сказали, що не важко носити воду з громадського колодязя.

Зробили колодязь. Мама радіє. Але під час моєї відсутності сусіди занадилися приходити до неї і просити воду. Дійшла справа до того, що вона перестала закривати хвіртку, і вони ходили з відрами, як до себе додому. Дня не проходило, щоб сусіди не прийшли за водою.

Приїхавши в черговий раз в село, вирішив поговорити з ними. Поставив чітко питання. Або платите половину вартості колодязя або припиняйте клянчити воду. Так сусід став лаятися, що я скуплюся на склянку води.

Але справа не в скупості, а в принципах. Значить, грошима скидатися не хотіли, начебто вода не потрібна і грошей немає, а самі старій людині спокою не даєте постійним ходінням. Сусід, то хвіртку забуде закрити, кури вискочать, мама приляже, відрами гримить.

До слова, сусіди не були бідними людьми. Пару місяців назад автомобіль купили, прибудову до будинку зробили. До колодязя відносини були хороші. У селі вони проживають не так давно, як я, але справляли враження порядних людей. Допомагали один одному по-сусідськи.

Через день, як я поїхав, знову прийшов сусід по воду. Почав засуджувати маму в жадібності. Води набрав і пішов. Мама рознервувалася, піднявся тиск, зателефонувала мені. Я кинув роботу, приїхав в село. Заспокоїв маму.

Вирішив вжити кардинальних заходів, раз сусіди слів не розуміють. Встановив на кришку колодязя замок. Сказав мамі ключі не давати. Прийшов сусід, подивився, що колодязь на замку і пішов.

Я ще до дільничного зайшов, попросив, щоб він профілактичну бесіду з ним провів. Не правильно без запрошення в чуже подвір’я заходити. Подіяло, більше не приходить.

Мама переживала, що довелося лаятися з сусідами, але зате перестала відчувати незручності через постійні ходіння до її криниці.

КІНЕЦЬ.