– Я не сподобаюся твоїм батькам, – переживала Галина.

Вони їхали з Андрійом у приміській електричці до села, де жили його мама та тато.

– Я хочу, щоб вони нарешті познайомилися з дівчиною, яку я люблю і з якою хочу одружитися, – Андрій обійняв Галю за маленькі плечі, – йдемо, наша зупинка наступна.

Мама відчинила двері, побачила сина з дівчиною і одразу все зрозуміла. Ну ось, усі її мрії та плани провалилися.

Андрій з дитинства дружив із сусідською дівчиною. А тепер привів у будинок якусь незрозумілу чорняву дівчину!

Мама скривилася: – Проходьте.

– Мамо, це Галина!, – Андрій, здавалося, не помітив мамину реакцію.

– Та яка з неї дружина?, – Після знайомства мама намагалася відкрити синові очі.

Але Андрій нічого не хотів слухати.

Галина виявилася доброю та душевною дівчиною. Батьки її жили далеко, у мами був другий шлюб та ще двоє дітей. І доля старшої дочки її мало хвилювала.

Мама Андрія, Тетяна Іванівна, спочатку скептично дивилася на невістку. Але Галина так зворушливо старалася, що Тетяна Іванівна й сама не помітила, як почала називати її донькою.

А коли Галя, незважаючи на погане здоров’я, народила їй онука, Тетяна Іванівна зовсім відчула себе щасливою.

*****

Андрій дивився на дружину, згадуючи все, що було тоді, понад двадцять років тому.

Батьків вже давно не стало. Андрій та Галя так і жили в батьківському домі. Сина виростили, вивчили. Ось і він одружитися надумав. Галина переживала, наречена сина здавалася їй якоюсь легковажною.

– А пам’ятаєш, мама теж тебе не відразу добре сприйняла?, – посміхнувшись, згадав Андрій.

– Так, пам’ятаю, але коли йдеться про нашого сина, не можу не хвилюватися, – Галина готувала вінегрет – син та чоловік його люблять.

– Андрію, піди дістань із льоху банку солоних огірків, – попросила вона чоловіка.

– Добре, – Андрій поліз у льох. Довго там порався, що Галина навіть вигукнула:

– Ну що ти там так довго?

– Тримай огірки, – Андрій подав дружині банку, – дивись, що я ще знайшов.

Пам’ятаєш, мама тобі каблучку подарувати хотіла? А потім вона щось зовсім погана стала, вона ту каблучку так і не знайшла. Здається я тут щось знайшов, – і Андрій подав дружині стару іржаву металеву коробку з-під кави.

Галина відчинила кришку і ахнула. Прямо зверху лежала та сама обіцяна каблучка з камінчиком.

А під нею!

– Тут якийсь лист, – Галина дістала складений аркуш паперу, – а ще, дивись Андрію, гроші! Пам’ятаєш, мама все казала, що збирала онукові гроші, та забула про них!

І дістала скручену пачку грошей.

Лист був написаний гарним почерком свекрухи:

Андрію та Галино. Я все почала забувати, тому й вирішила написати цю записку. Каблучка для Галинки, я тобі, дочко, давно її обіцяла. А гроші онукові на весілля, хай молоді будуть щасливі! Ти, Галю, не суди строго вибір сина. Візьми її, як дочку, адже це його вибір. Мудра свекруха набуває доньки, а нерозумна – втрачає сина! Щастя вам, діти. Ваша мама та бабуся

Андрій обійняв дружину:

– Бачиш, мама вчасно нам звістку подала. І тобі каблучку передала. І внуку подарунок на весілля від бабусі.

А головне, вона нам мудру пораду дала.

– Дякую, мамо, – посміхнувшись, прошепотіла Галина.