Після нашого весілля більше 10 років тому нам з чоловіком довелося спочатку жити з його батьками. Але коли моя бабуся пішла з життя і залишила мені квартиру – ми одразу переїхали.

Наша мрія збулася: ми багато років планували мати власне місце і не підлаштовуватись ні під кого іншого.

Щоб допомогти молодшому синові, брату мого чоловіка, свекруха продала свою квартиру та віддала йому усі гроші.

Потім вона поїхала працювати до Італії і приїжджала лише кілька разів, проте щороку надсилала нам продукти та одяг, за що ми їй були дуже вдячні.

Ми, у свою чергу, теж їй допомагали, надсилаючи різні товари з батьківщини.

І ось нещодавно свекруха виявила, що її здоров’я похитнулося. Тому вона вирішила повернутися на батьківщину. Але тут виникла проблема: жити їй не було де.

Молодший син витратив усі гроші і переїхав до батьків дружини, які не могли прийняти жінку похилого віку.

Тому свекруха попросилася жити з нами, але в нас була маленька двійка моєї бабусі без зайвої кімнати. Я була категорично проти, щоб мій син ділив кімнату з бабусею,

отже я не погодилася на таку пропозицію. Зняти квартиру також не було можливості, оскільки свекруха не мала грошей. Молодший син відмовився їй допомогти, заявивши, що йому потрібно дбати про свою сім’ю.

Тепер я розриваюся між небажанням приймати свекруху у себе вдома – і неможливістю виганяти її надвір. Ситуація є максимально складною, і я досі не знаю, що робити…

КІНЕЦЬ.