6 довгих років тому Тетяна подалася до Італії. Здавалося, після всіх поневірянь, які довелося пройти, щоб дістатися сонячної, казково багатої країни, їй нарешті пощастить.

До всякої роботи звикла, тому не боялася, що не подужає. Далека родичка вже підшукала для неї місце, тому хвилювалася тільки за те, як її приймуть господарі. Однак вони виявилися людьми інтелігентними та єдине, чого вимагали, щоб нова служниця весь час була «на підхваті».

Коли отримувала плату за свою роботу, то забувала, якими зусиллями вона діставалася. Мало того, що на чужині, ще й з ранку до вечора, як Попелюшка: зроби, подай, принеси … Здавалося б, неважко, а за день так набігає, що і ніг не відчувається.

Скільки було задоволення і радості, коли відправляла додому гроші! Знала, як вони необхідні сім’ї, особливо двом дочкам, які ось-ось школу закінчать. У такі хвилини пишалася собою — ризикнувши поїхала в чужу країну в сорокарічному віці, щоб забезпечити дітям гідне життя.

На гроші Тетяни придбали квартиру для старшої дочки, яка вже встигла вийти заміж, капітально відремонтували будинок в селі, а чоловік їздив на новенькій «Ауді», та ще й трактора купив.

Не раз говорила собі: пора повертатися додому, ось тільки ще зароблю на щось необхідне.

Ці «щось» ніяк не закінчувалися. Однак, коли молодша дочка в телефонній розмові сказала, що зібралася заміж, Тетяна твердо вирішила: досить. Не повідомляла про свій приїзд рідним, подумала, що сюрпризом буде краще.

… Якою ж довгою здавалася жінці дорога додому! Коли вийшла з автобуса і побачила дах свого будинку, то мало не зомліла. Трохи хвилювалася, тому що останнім часом рідко спілкувалася з рідними.

Особливо з чоловіком: то він у відрядженні, то ще десь. 3 дочками також розмови скупі — не було в них тепла, так все по-діловому, стримано і, в основному, про гроші.

… Двері на веранду відкриті — значить, вдома хтось є. Ледве колихнулася фіранка в вікні. Точно, є. Застукало серце. Тільки взялася за дверну ручку — на порозі з’явилася миловидна жінка. Руде волосся, молодша від неї, одягнена в кокетливий блакитний халатик, який ледве прикривав звабливі форми.

Вона не розуміла, не могла зрозуміти, що робить в її будинку незнайомка, яка явно відчуває себе тут господинею? Раптом так заболіло серце, що вже і не бачила, що говорив її чоловік, який тільки в шортах виглянув відразу за цією красунею.

В той день мало не пів села бачило, як обвішана сумками (подарунки ж всім везла!) Тетяна, плачучи, йшла дорогою. Йшла до своєї старої матері.

Матір їй відразу розповіла, що вже десь пів року, як Василь привів собі нову дружину. Тетяні ж вирішили нічого не говорити. До пори до часу. Щоб не травмувати …

Як ви вважаєте, сім’я правильно вчинила, приховавши від Тетяни правду?

КІНЕЦЬ.