– Мамо, нам треба поговорити, – заявив Микола. Марія, передбачаючи тему розмови, швидко заварила чай і поставила його на стіл.

– Ми з Поліною подали заяву до РАГСу, – розповів Микола.

Марія поцікавилася біографією Поліни та дізналася, що вона працювала в магазині, тим часом як сама Марія керувала магазином.

Отже, розмова зайшла про необхідність познайомитись із родиною Поліни у рамках підготовки до весілля.

Марія провела неспокійну ніч у спогадах.

У дев’ятнадцять років вона вийшла заміж, а в двадцять три, коли Микола пішов до дитячого садка, розлучилася. Вона не втрачала надії знову знайти кохання.

У день зустрічі приїхала Поліна з батьком, який сам виростив її після передчасної смерті дружини.

Марія впізнала батька Поліни, Олега. На їх подив, вони виявилися однокласниками та колишніми коханцями.

Під час підготовки до весілля Марія та Олег знову повернули свій зв’язок,

вирішивши дати своїм відносинам ще один шанс.

Після душевного весілля та переїзду життя зробило ще один сюрприз. Біля пологового будинку Марія, Олег та Микола чекали на своє диво.

Вони з Олегом згадували, як у минулому мріяли про спільних онуків.

Двері відчинилися, і на руках у Поліни опинилися онуки-близнюки, і її передбачення справдилося.

КІНЕЦЬ.