Не знаю, як вийти з цього стану розчарування у житті та в людях. Я виросла з бабусею та дідусем, моя мати була багато разів заміжня і в неї п’ятеро дітей, але нікого не виховала.

Всі росли без батьків, та й мати вічно змінювала коханців і взагалі не займалася нами. Їй було реально байдуже. Бабуся і дідусь вирощували мене в достатку, але в атмосфері вічних скандалів.

Мій дядько також брав участь у моєму вихованні, дбав про мене. Коли мені було 19 років, я втомилася від усіх цих криків і переїхала жити до хлопця, вдома якого панувала гарна сімейна атмосфера.

Ми проживали з його батьками, і я дізналася, що чекаю дитину. Дитину вирішили залишити, але хлопець був мій ровесник і ми були не готові до сімейного життя.

В мене з’явилася чудова дочка, ми розписалися, купили квартиру і почали жити окремо від батьків. Грошей він не заробляв, жили коштом, які виділяла його мама.

А коли моїй донечці виповнилося три роки, стосунки з чоловіком у нас зійшли нанівець. Він зраджував, міг десь десь пропадати, а в результаті виявилося, що він підсів на щось. Жити з людиною не можна.

Загалом, ми розлучилися. Я влаштувалася на роботу, але зарплата була копійчаною. Бракувало ні на що не вистачало.

І я вирішила поїхати в місто якомога більше, влаштуватися. Дочку залишила батькам чоловіка. Дякую, вони чудові. Працювала, отримувала мало, з особистим життям теж не ладналося.

Я вродлива дівчина, це без перебільшень. Все життя у мене натовпи шанувальників, але ні з ким стосунків так і не вийшло. Потім я вирішила зайнятися бізнесом.

Я працювала керуючою у великому магазині одягу, досвід був величезний, налагоджені контакти з постачальниками. Я зробила дуже необачний крок, продала свою квартиру і вирішила вкласти в бізнес.

Загалом, спочатку все було нічого, начебто почала заробляти. Взяла позашляховик у кредит, змогла дозволити нам із донькою гарний закордонний відпочинок, подорожі.

Але потім сталася криза, я взяла кредит, вклала в магазин, але це продовжило його роботу на 4 місяці. Мені довелося закритися. Була депресія, сльози, апатія.

В особистому житті теж було сумно – одружений чоловік, з яким зустрічалися 2 роки. Але допомоги від нього майже жодної.

Я поїхала до Одеси, почала знайомитися з чоловіками та різними способами витягувати з них гроші. Але сталості не було, грошей не вистачало на оплату кредитів, і банк подав до суду, з наміром вилучити з мене пів мільйона гривень.

Я познайомилася з хлопцем із Дніпра. Він почав мені фінансово допомагати, хоч хлопець молодий 29 років, а мені вже було 32 роки. Я переїхала, але через 1,5 місяці спілкування він мене покинув, повернувся до колишньої дівчини.

Тепер я намагаюся виживати, шукаю різних чоловіків і з кожного наскільки можна намагаюся взяти грошей. Ви скажете «шукай роботу». Були думки.

Але заробітна плата в середньому 15 тис. Оренда житла обходиться мені в 10 тисяч, плюс кредити щомісяця у розмірі 15 тис. Очевидно, суми великі і заробітна плата їх не покриє.

Я так втомилася. Я дуже хочу жити з донькою, бачити, як вона росте, обіймати її щодня, а не 4-5 днів на місяць-півтора. Банки загрожують мені судами, у податковій заборгованості, я навіть прописки не маю.

Загалом просто жах. Своїми руками зруйнувала життя і залізла в боргове болото. Про особисте життя мовчу.

Чоловіки всі хочуть зі мною легкого спілкування, ніхто не сприймає мене, як майбутню дружину. Може тут і моя провина.

Я в них бачу тільки гаманець, але я не маю вибору, мені потрібні гроші, мене душать борги. Я вже не можу. Руки опустилися.

З родичів у мене нікого немає, бабусі та дідусі не стало, дядька теж не стало, коли я чекала дитину, сестра моя не спілкується зараз зі мною, як і брати.

Мати навіть не цікавиться, чи я жива. Навіть підтримки немає.

Я зовсім одна, нікому навіть немає діла до мене. Моя донечка мене любить і мріє жити зі мною, а я не можу у фінансовому плані це собі дозволити.

Мої подруги намагаються мене підтримати морально, але мого оптимізму не вистачає, він просто вичерпався. Я втомилася від цих боргів, від цих бід.

Іноді я п’ю вдома на самоті, плачу і розумію, що більше не можу. У мене часто виникають думки про те, щоб звести рахунки з життям, але знаю, що є донечка, і вона не може втратити маму.

Її батько зараз сидить, а я перетворилася незрозуміло на кого в гонитві за грошима. І, як і моя мати, я не поряд зі своєю донечкою.

Я намагаюся багато робити для неї, але найголовніше я втрачаю. Не знаю як далі жити. За тиждень мені оплачувати 10 тисяч за житло, 15 тисяч за кредити, а в мене ні копійки.

У мене навіть їсти вдома нема чого. Це крах. Я не хочу жити. Не знаю що робити.

КІНЕЦЬ.