Батьки повернулись з роботи пізно, обоє як завжди втомлені.

Сестра виконувала домашнє завдання, а я не знала в який кут себе запхнути.

Переживання накочувалось як лавина.

Я не була готова до цього, весь тягар цієї історії впав на мої підліткові плечі.

Тато зайшов до мене в кімнату, щоб привітатись, ми поговорили як пройшов день.

Він побачив мої заплакані очі, але не сказав жодного слова.

Йому не було діла до мене, єдине що він хотів це повечеряти і лягти спати.

Мама ж навпаки почала розпитувати, я була настільки вимотана, що не мала сили починати цю розмову, тому збрехала.

А ось з сестрою я хотіла поговорити.

Я зайшла в її кімнату, коли вона дивилась фільм.

В нас завджи були напружені стосунки через мамин поділ любові, але я не мала до кого піти.

Ти знаєш що я прийомна? – вилетіло з мене в секунді.

Що, ти жартуєш, не вигадуй- : вона не знає.

Я розповідала їй останні новини, і не могла повірити, що це моє життя.

На диво Аліна мене підтримала.

І пообіцяла допомогти з пошуками моєї біологічної мами й тата.

А розмова з батьками зачекає.

Наступні декілька тижнів я проводила своє розслідування, і чекала доки хтось з них мені зізнається, про те всі мовчали.

Пошук йшов успішно, я вже була в лікарні в якій народилась, і знаю будинок малютки в якому була перший рік життя.

Але такого повороту подій не очікувала точно.

КІНЕЦЬ.