Мене звуть Надія, мені 30 років. Одружена вже 10 років.

Ми кохаємо один одного з чоловіком, і в нас раніше була міцна сім’я. Ми мріяли про дитину. І ось у нас з’явилися довгоочікувані двійнята.

Начебто все добре і радіти треба, але затьмарили наше життя родичі чоловіка. Брат чоловіка та його мама під тиском змусили його взяти кредит.

Я проти такого кроку, оскільки знаючи цих людей, припускала, що з цього всього вийде. Нашим дочкам зараз 4 місяці.

Я в декреті. Чоловік працює, але грошей на сім’ю не вистачає.

Брат, для якого брали кредит, не платить, а його мама вдає, що вона взагалі не при справах. Загалом кредит платимо ми.

І його родичі ніяк і нічим у цьому нам не допомагають. На цьому тлі у нас розладналися стосунки в сім’ї.

Я спочатку намагалася зрозуміти та підтримати чоловіка. Але він, відчуваючи свою провину перед нами, замкнувся в собі та віддалився від мене.

У нього опустилися руки, і я зрозуміла, що він не борець. Гроші на життя постійно шукаю я, купує продукти нам моя мама пенсіонерка.

Ще нам допомагає по можливості моя сестра, у якої свій кредит. Я не знаю що мені робити.

З одного боку, я розумію, що фінансові труднощі є тимчасовими, і вони колись пройдуть. З іншого боку, поведінка чоловіка мене дуже розчарувала.

І як мені далі спілкуватись із його мамою? Не можу пробачити йому, що не послухав мене.

Не можу пробачити його маму та брата. Не можу пробачити себе за те, що допустила таку ситуацію.

Чи є сенс боротися за сім’ю далі? Чи повернуться наші стосунки у колишнє русло? Як жити далі?

КІНЕЦЬ.