Олексій та Ніна жили разом вже п’ять років. Щойно вони відзначили маленький ювілей, на якому Олексій домовився допомагати своїй сестрі Ользі з виплатою іпотеки. Мати і сестра насіли на нього, а Олексій, що був вже трохи «веселий», не розуміючи про точну суму допомоги, погодився.

Не те, щоб вони з Ніною заробляли мало, сім’ї вистачало. Вони навіть могли собі дозволити відпустку на морі всією родиною.

Жили вони у квартирі Ніни, планували купувати спільну в іпотеку. Доньці було три роки, але й другу дитину вже теж планували. А тут обіцянка. Ніна знала м’який характер свого чоловіка, і вирішила після цього гроші, які вони збирали на перший внесок, покласти на свій рахунок у банку. Їй стало спокійніше, хоча нічого поки що не відбувалося.

Метушня почалася через місяць. Ользі не вистачало на перший внесок, а Олексій обіцяв. Грошей у скриньці не виявилося.

– Ніно, а гроші де?

– Я в банк поклала під відсотки. А що? Ти хочеш додати? Ти як завжди в скриньку закинь, а я потім покладу. Рахунок можна поповнювати.

– Ні. Я хотів узяти.

– Ми ж домовлялися не брати. Навіщо тобі?

– Ну, ти ж чула, я сестрі обіцяв.

– А мене чому не спитав? Це спільні гроші нам на квартиру. Чому ми повинні їх віддати твоїй сестрі?

– Дуже незручно виходить. Як же тепер бути?

– А не треба обіцяти. Твоя сестра і так живе на всьому готовому у батьків. До того ж вона незаміжня, дітей немає. І яка може бути іпотека, вона не працює.

– Ось тому треба допомогти. У батьків не вистачає на перший внесок.

– І багато?

– Половина їх, половина моя, наша, вибач.

– Як вони тебе розкрутили? Гроші у нас спільні, збирали разом. Я можу тобі віддати половину, але після розлучення. Ти переїдеш до батьків і платитимеш аліменти. Ну, а на те, що залишиться від зарплати, допомагатимеш сестрі з іпотекою.

– Що ти таке кажеш? Яке розлучення? Я ж тебе люблю.

– Я думаю це справедливо.

– Але ж ти не подаси на розлучення?

– Це залежить від тебе. Іди і скажи, що грошей нема. В нас сім’я, а вона одна. Тільки спершу подумай, що їм сказати. Якщо вони вкотре сядуть тобі на шию, то вже не злізуть. А значить я скину зі своєї шиї одразу вас всіх. Ти, мабуть, зрозумів мене. І платитимеш аліменти і працюватимеш на сестру.

Сестра, почувши відмову брата, влаштувала сварку. Вона давно хотіла жити окремо від батьків. В інституті майже всі однокурсники мають свої квартири, а вона навіть друзів не може додому привести, вечірку влаштувати.

– А на які гроші ти збираєшся влаштовувати ці вечірки? – Запитав Олексій.

– А батьки навіщо? Адже вони вкладаються в мою освіту. Мені ще три роки навчатись.

– Нормально! А ти, мамо, що думаєш? Їй потрібна квартира?

– Потрібна. І ти обіцяв.

– Вибач, я був не в собі. Знайшли момент, коли навіть не все розумів. Так справи не роблять.

– Значить, не даси грошей?

– Ні.

– Назбираємо самі, але…

– Ні. З платежами я теж не допомагатиму. Розраховуйте тільки на себе, а ще краще, хай Оля сама про це думає.

***

Через два роки Олексій та Ніна взяли квартиру в іпотеку та переїхали. Квартиру Ніни почали здавати, це дуже допомагало у виплаті. Звичайно, про це дізналися і родичі. Приховуй, не приховуй, а назовні все вийде. Оля вже націлилася на квартиру Ніни. А що такого, вона ж звільнилася. Молода, наївна дівчина вирішила, що брат подарує їй квартиру. Навіщо братові дві? Яка різниця, кому належить, вони сім’я, все спільне – отже, все його. Вона знову сварилася, коли дізналася, що їй нічого не світить.

– Сестричка, якби ти вчилася трохи краще, то знала б закони. Та й працювати вже могла б. Може й заміж уже вийшла б.

– Як я одружуся без квартири? Як? Ти собі знайшов Ніну із квартирою. А на мене хтось клюне?

– Я не знав, що вона має квартиру. Мені це було байдуже. Просто пощастило. А квартира їй не просто так дісталася. Вона доглядала самотню бабусю, дуже дальню свою родичку, від якої вся рідня відмовилася. Та квартира лише її. А у нас є спільна.

– А де мені взяти таку бабусю?

– Олю, ти до своєї ходиш двічі на рік.

– Міг і допомогти сестрі. – Сказала Олексію мама.

– Мені ніхто не допомагав. Я вступив сам, а за Олю ви платите. Я, як вступив, пішов одразу працювати, а вона досі у вас на шиї. І тепер я їй щось винен?

– Тебе Ніна твоя навчила? Ось виставе тебе, тоді залишишся взагалі без квартири, а в неї буде дві. Вона розумна. Якби не вона, так і квартира була б у твоєї сестри.

– А ви в моє життя не лізьте.

– І ти не вчи сестру, просили допомогти – треба було допомогти.

– От і домовилися. А Ніну не турбуйте, їй хвилюватись не можна.

– Це ще чому?

– Ми чекаємо на другу дитину.

Ольга зрозуміла це по-своєму. Вагітна, отже, треба їх посварити, щоб вона Олексія виставила. Ну і гроші брата тоді будуть ближчими. Треба тільки вигадати як. Думка прийшла швидко. Її подруга на сьомому місяці. Вона за певну плату погодилася зіграти коханку Олексія.

Все сталося у парку, де Олексій та Ніна гуляли. Дівчина підійшла до них і повідомила, що чекає на дитину від Олексія. Ніні стало зле, її забрала швидка, але все обійшлося. Олексій не відходив від неї. Він усе заперечував, але Ніна збиралася подати на розлучення. Зупиняло її становище.

– До моєї виписки щоб тебе не було. Іди до своєї коханки. Я подам на аліменти, на себе та дітей. Ти повинен нас утримувати. А потім розлучимося.

– Ніно, нічого не було. Я присягаюсь. Я взагалі не розумію, що це було. Я її навіть не знаю. І бачив я її лише один раз, там у парку разом із тобою.

Тим часом Ольга не мала грошей заплатити за спектакль у парку. Точніше були, але дівчина зажадала двічі більше.

Ольга не заплатила їй, і вона вирішила все розповісти Ніні.

Олексій, незважаючи на заборони Ніни, приходив увесь час до неї в палату. І якось там з’явилася, та сама вагітна дівчина. Вона все їм розповіла, перепросила і пішла.

– Ну ось. А ти мені не вірила. Я зараз же їду до Ольги.

Сварка була грандіозна. Мати тільки мовчки спостерігала, як її син свариться на Ольгу. А та й не намагалася виправдовуватися, просто стояла та слухала.

– Добре, що всі живі. – сказала мама.

– Добре. Добре, що з дітьми все впорядку.

– У вас буде двійня?

– Ні. Я говорю про ту дівчину. З нею теж мало не трапилася біда. Навіть не знаю, як її звуть.

– То ось куди ти просила грошей! Сюрприз брату. По-моєму, ти загралася. Шукай роботу. Більше грошей не дам! Поки живеш із нами, їжа буде. Решта сама. – це вже втрутився батько. – А я казав тобі, мати, розбаловала ти її. Могла б у коледжі вчитися, а вам інститут подавай. Квартиру? Зароби сама. Все. Грошей не дам. І не смій чіпати наші заощадження. Зрозуміла?

***

У належний термін народився здоровий хлопчик. Батько Олексія свою частину заощаджень одразу віддав їхній родині.

– Це для онука, чи на іпотеку. Як вирішите. Від нас із матір’ю.

Мати теж вирішила віддати гроші синові. Їй було важко, дочка посварилася з усіма, і поїхала, покинувши інститут на останньому курсі. Стільки грошей викинуто на вітер.