Дівчина Миколи була ще тією гадюченькою, вона показала себе, як тільки почали зустрічатись, вона хотіла подарунків, ходити по ресторанах без перестанку, і літати, відпочивати декілька раз на рік.

Ми з чоловіком відкрили власний бізнес коли Коля був дитиною, звісно в ті часи було дуже важко і ми ледве витрісли його.

Наш Миколка ріс в любові і достатку, пізніше на світ з’я вилась щей Марічка.

Діти завжди мали більше ніж хотіли, отримали гідну освіту, син працював з Арсеном, бо бізнес успішно збільшувався, брали на роботу працівників, Микола швидко все схоплював, робота йому була до вподоби.

А з дівчатами не дуже щастило, звісно я як мама хвилювалась за нього, бо вже б і внуків хотілось.

Син мав гарну компанію ще з університетських років, Надя мені давно подобалась, дівинка була теж не з бідної сім’ї, діти підходили по статусу, вона завжди проявляла симпатію до сина, але він її відкидав.

Я думала, що з часом він побачить в ній свою єдину і вони будуть разом.

Але не так сталося.

Коля привів додому свою обранку.

Настя була красивою, але з небагатої сім’ї мама працювала в магазині, а тато на молочному заводі.

Вони ніколи не дотягнуться до нашого рівня, тому цю невісточку я не хотіла.

Але прийняла вибір сина на деякий час.

Бо бачила як він полюбив її. А дівчина хоть з простої сім’ї, але грошики любила.

Подарунки ставали все дорожчими, син не бачив перед собою нікого крім неї.

Він так давно мріяв про годинник, а купив їй підвіску, бо Настя захотіла.

Я намагалась сказати йому, що це не правильно.

Микола навіть чути нічого не хотів, він був ніби над ним шептуха нашептала.

Я приїхала до них в гості, коли лише Настя була вдома, і ввічливо поприсила залишити мого сина, але та відмовилась.

Я придумала чудовий план, як їх розлучити, бо не могла з цим змиритися.

А щоб ви робили на моєму місці?

КІНЕЦЬ.