Прийшовши до офісу, Юля відразу звернула на себе увагу дивовижною красою та елегантністю.

Згодом вона зарекомендувала себе не лише як симпатична дівчина, а й як грамотний працівник, який виконує завдання швидше за своїх колег.

Це викликало невдоволення деяких, але Юля залишалася байдужою, воліючи дистанціюватися від офісної політики.

Соня, тихий бухгалтер компанії, була невидимою опорою офісу.

Вона старанно працювала, не привертаючи до себе уваги , часто починала роботу рано та й пізно йшла.

Для більшості вона була сірою мишкою, яку ніхто не помічав і не цінував.

Якось увечері, засидівшись допізна, Соня почула схлипування.

На свій подив, вона виявила Юлю в сльозах.

Втішаючи її, Соня дізналася, що чоловік Юлі пішов від неї до іншої жінки, повідомивши про це хворобливе рішення простим повідомленням.

Юля відчула себе втраченою, адже вона присвятила себе ролі ідеальної дружини та співробітниці.

Відчувши відчай Юлі, Соня запросила її на вечерю до найближчої забігайлівки.

Цього вечора дві, здавалося б, різні жінки порозумілися, поділилися своїми вразливими місцями і несподівано зблизилися.

Наступного дня їхні товариські стосунки стали очевидними, коли вони пили ранкову каву, дивуючи своїх колег.

Їхня знову набута дружба закріпилася, коли через роки вони разом відзначали дні народження своїх дітей.

Юля знайшла кохання у своєму колишньому начальнику, а Соня насолоджувалася життям із чоловіком.

Через злети та падіння їхня дружба залишалася непорушною.