Ми з чоловіком Сергієм жили в орендованій квартирі. Я тоді була в декреті.

Нашому синові виповнився рік. Нічого не віщувало біди. Поки одного разу Сергій серед ночі не зібрав трохи речей і просто втік. Тоді я залишилася з дитиною одна. Це були дуже важкі часи для нас з сином.

Я була в борrах і ніяк не могла влаштуватися на роботу. Якось я поверталася додому з чергової провальної співбесіди, занурена в свої думки, і раптом помітила неподалік бабусю.

Вона все намагалася перейти дорогу, але ніяк не виходило.

Ніхто з водіїв не думав зупинитися. Тоді я підійшла до неї, взяла важкі сумки і допомогла їй перейти дорогу.

Після цього вона довгий час вмовляла мене піти до неї на чай. Я погодилася. За столом вона почала розпитувати мене про життя. Мені тоді дуже потрібно було комусь виговоритися. Тому я все їй розповіла.

Бабуся мені сказала, що її онук займається бізнесoм і шукає собі рабітників в приват ний дитячий сад. Пoтім вoна поздзвонила йому і дoмовилася прo співбесіду зі мною.

На наступний день мені передзвонила дружина цього самого онука і поговорила зі мною.

Задала питання і була дуже люб’язна.Так я і почала у них працювати.З початку тієї істо рії минуло вже 4 роки, а я досі тут працюю. Я часто згадую ту бабусю і дуже їй вдячна.

КІНЕЦЬ.