За літо я зібрала пристойну суму, живучи у своєму сільському будинку з ділянкою площею 20 акрів. Я пишаюся своїм городом, де вирощую різноманітні овочі.

Ця продукція не тільки підтримує мене, але й забезпечує мого сина та невістку.

Надлишки я продаю на ринку. Це літо було особливо рясним, що дозволило мені відкласти близько 10 тисяч – значну суму для мене.

Хоча спочатку я мала намір зберегти ці заощадження в секреті від родичів для своїх власних майбутніх потреб, особливо з огляду на фінансові труднощі мого сина та його сім’ї, але одна зустріч змінила мої наміри.

Будучи на ринку, я побачила свою невістку Богдану, яка розглядала поношене взуття для моїх онуків.

Ця картина нагадала мені про моє власне дитинство, коли я носила поношене взуття, куплене колись для моєї старшої сестри. Сповнена рішучості допомогти, наступного дня я організувала похід магазинами разом з Богданою.

Я купила своїм онукам нові черевики та куртки, витративши більшу частину своїх заощаджень.

Радість, яку це їм принесло, була безцінною. Хоча мої заощадження виснажилися, задоволення від того, що я допомогла своїй сім’ї, було незмірним.

Я вірю у цінність допомоги один одному, особливо у важкі часи. Зрештою, гроші – це лише папір, але доброта триває вічно. Я права?

КІНЕЦЬ.