Ми з чоловіком у шлюбі живемо разом багато років, у нас є дочка.

Михайло старший за мене майже на 15 років, і у нього вже є ще двоє дорослих дітей у першому шлюбі.

Відразу хочу сказати, що я свого чоловіка з сім’ї не забирала, рідних людей не розлучала.

Михайло зі своєю колишньою дружиною розлучився задовго до того, як ми з ним познайомилися і одружилися, я не розлучниця в їхній сім’ї.

Його старшій дочці 25 років, синові – 22.

Їхня мати, перша дружина мого чоловіка, вже багато часу влаштовує лише своє особисте життя, практично ніяк не допомагає фінансово своїм дітям, вважає, що вони вже дорослі і мають бути самостійними.

Так вийшло, що аліменти на дітей мій чоловік вже не повинен платити за законом, але Михайло все одно продовжує їх повністю забезпечувати, адже дуже шкодує.

Синові своєму мій чоловік оплачує навчання, різні забаганки типу нового дорогого ноутбука або брендових кросівок з дорогого магазину, він молодий, одягатися хоче дорого і по-сучасному.

З дочкою мого чоловіка ситуація ще гірше склалася, на жаль.

Вона нещодавно вийшла заміж за зовсім бідного чоловіка.

Він у неї ніде не працює, вона теж, адже, як стало відомо нам нещодавно, ще й дитину чекає.

І Михайло свою доньку повністю підтримує, радіє, що буде онук у нього і він скоро стане дідусем. Збирається їм квартиру купувати.

Він у мене, звичайно, дуже добре заробляє, хоча часи зараз у всіх зовсім не прості, але це вже перебір, як на мене.

Вона ж не маленька дівчинка у нас, пора своєю головою думати про своє майбутнє!

Я розумію, що батькам допомагати дітям потрібно, але ж не ціною свого добробуту та добробуту своєї теперішньої сім’ї, тим паче, що її чоловік навіть й не думає забезпечувати родину, йому й так добре живеться, тесть не дасть пропасти. У нього зовсім немає мотивації.

А як вона може з’явитися з таким підходом Михайла?

Практично всі наші гроші зараз йдуть на його дітей. Ні, наша сім’я теж не бідує, звичайно, у нашої спільної дочки є все, що потрібно.

Але мені зараз хочеться мати й другу дитину, а чоловік проти, він категорично навіть мови вести про це не хоче!

Михайло мені постійно каже, що цих дітей потрібно ще підняти на ноги, куди йому ще четверту дитину? Він не зможе всіх нас забезпечити.

Дочка перша у нього з’явилася, коли він сам ще майже підлітком був. Моєму чоловікові тоді ледь двадцять виповнилося.

Тобто зараз йому вже 45 років. Начебто і молодий ще, але хто знає, як воно зі здоров’ям складеться? Та й я вже не молодію з кожним днем, а кажуть, що після тридцяти важче народжувати і у дитини можуть бути всякі проблеми потім, про які мені навіть говорити зараз не хочеться. Навіщо випробовувати долю?

Якщо ми хочемо другу дитину, то краще прийняти рішення зараз, щоб все у всіх було добре. Тим більше що нашій доньці 3 роки, хочеться, щоб різниця у віці була не дуже великою.

Я багато раз на цю тему розмовляла з Михайлом, адже щиро хочу стати мамою вдруге. Я дуже люблю дітей і хочеться хоча б двох.

Рік тому, коли бізнес чоловіка пішов вгору, він ніби як майже погодився, що можна і велику сім’ю, адже це прекрасно, коли є велика дружня родина, де кожен підтримує близьких.

Але після того, як його старша донька сказала, що чекає дитину, чоловік не хоче навіть це обговорювати.

Михайло каже, що незабаром і так поповнення в родині буде, не треба йому більше своїх дітей, вже пора з онуками няньчиться, раз так склалося вже.

А мені так прикро від того, що він своїм дітям все, а мені – нічого.

Я завжди на другому плані у свого чоловіка, він за них хвилюється більше і піклується краще.

Я ж ще молода жінка, хочу мати дитятко, тим паче, що ми далеко не бідні люди і можемо собі дозволити і другу дитину! Що мені його онук, якщо я синочка хочу.

Загалом, з чоловіком через це ми сперечаємося постійно, у нас часто розмови про це. Я ніби й боюся, що якщо на нього сильно впливати, взагалі залишить мене і піде. А з іншого боку, проти природи не попреш. Материнський інстинкт бере своє.

І як я маю Михайла переконати в тому, що діти виросли і повинні самі своє життя влаштовувати, а власна сім’я має бути на першому місці, я навіть не знаю.

Він доросла людина і мав би мене зрозуміти, адже, якби це не звучало негарно, але його діти зовсім чужі мені люди і я не розумію, чому маю у чомусь себе обмежувати заради них.

Що мені робити, щоб чоловік не віддавав так багато грошей своїм дітям від першого шлюбу? Доглядати його буде лише наша дитина, я впевнена в цьому.

КІНЕЦЬ.