Миколі було п’ятдесят років і він був молодший за Юлю аж на сім років.

Юля все життя переживала, що чоловік знайде собі молодшу.

А тут Микола ще й почав часто їздити у відрядження й іноді затримувався там надовго…

У Миколи це був другий шлюб. Прожили вони разом двадцять п’ять років.

Микола вперше одружився дуже рано, ще в дев’ятнадцять років і… Помилився.

Це була юнацька закоханість, а він прийняв її за велике кохання.

Але кохання закінчилося, як тільки в них народилася дитина. Невдовзі він і розлучився з першою жінкою.

З Юлією Микола познайомився, коли йому не було і двадцяти п’яти років, а їй на той час було вже тридцять два.

Але це ніякого значення не мало ні для неї, ні для нього.

Юля до заміжжя завжди підходила серйозно, вона й по життю була серйозною і діловою. Вже міцно стояла на ногах, у неї навіть була своя квартира, щоправда, допоміг з житлом її батько.

Він обіймав високу посаду, тому мав можливість зробити все для єдиної дочки.

Коли вперше Микола опинився в квартирі Юлії, йому все сподобалося – меблі, порядок, акуратність.

Видно було, що Юлія любить своє гніздечко. Так і лишився він тут.
Ї
Незважаючи на те, що Юля була серйозна, і здавалося, що не поспішала заміж, вона швидко погодилася на пропозицію Миколи.

Одружилися вони, народився син, сімейне життя налагодилося. Микола дружину і сина любив, старався допомагати, був хорошим батьком.

Батько Юлії влаштував зятя у престижну фірму з високою зарплатою і вони стали жити ще краще. Та й батько завжди підкидав доньці грошей, дарував дорогі подарунки всім, особливо улюбленому онукові.

Минули роки. Син закінчив школу, вступив в інститут.

Невдовзі не стало батька Юлії. ЇЇ матері не стало давно. Ще коли їй було п’ятнадцять років. Батько більше так і не одружився.

Коли не стало батька, Юлії було сорок дев’ять років.

Виглядала вона чудово і набагато молодшою ​​за свій вік.

Микола теж став солідним чоловіком. Юля все життя намагалася прищепити йому смак та акуратність, і здається впоралася з цим завданням – виглядав він дійсно респектабельно.

Їх син Артем закінчив інститут і раптом заявив:

-Мамо, тату, я від вас їду жити в Америку. Житимемо ми там з Оленою. Ви її знаєте. Одружуватися ми поки що не збираємося, а там подивимося. У неї там влаштувався старший брат, йому все подобається, от ми і їдемо до нього…

-Синку, ну чому одразу в Америку? А тут що, тобі нема чим зайнятися? – запитала засмучена Юлія.

Їй не хотілося, щоб син їхав так далеко…

-Мамо, ти розумієш, зараз зовсім інше життя. Там стільки перспектив! Для молоді особливо. Так що, вибач, що їду далеко… Я теж сумуватиму, – відповів Артем, і обійняв матір.

Батько тільки й сказав:

-Я тебе підтримую синку. Я знаю, у тебе все вийде! Тим більше іноземні мови даються тобі легко.

У Юлії була власна туристична агенція. З грошима у неї все добре.

Микола працював у великій компанії, але останнім часом часто почав їздити у ділові відрядження.
Дружина залишалася одна, але не сумувала. У неї ж є улюблена робота, багато знайомих, подруги…

Часто зі своєю подружкою Вікторією вони ходили у кафе, особливо коли Микола був у своїх відрядженнях.

Вікторія теж була заміжня, і вона чомусь з недовірою ставилася до відряджень Миколи.

-Юля, тобі не здається, що твій чоловік зачасто сидить у своїх відрядженнях? – казала вона.

-Та я спокійно ставлюся до його відряджень, – відповідала Юля. – А що, думаєш пора мені задуматися? Віка, ти сієш у мені сумніви. Невже мій чоловік знайшов когось на стороні?!

До речі, я останнім часом часто замислююся про свій вік… Все-таки у нас з ним сім років різниці. І якщо в молодості це не було так помітно, то зараз, мабуть, збоку дуже видно, так?

-Знаєш Юля, я тебе бачу щодня, і бачу тебе завжди стильну і гарну, – казала подруга.

А поруч із твоїм чоловіком я тебе давно не бачила. Тож нічого не помічаю. Мені здається, що різниця в сім років не впадає в очі.

Микола твій погладшав, такий солідний, ще й окуляри додають йому віку. А ти струнка, стежиш за своїм харчуванням. Так що ні, ти, мабуть, навіть молодше за нього виглядаєш!
Вони відзначили ювілей Юлії – 55 років.

Для святкування зняли залу в ресторані, пройшло все добре, було багато знайомих, колег Миколи.

А буквально через два дні після ювілею, Микола знову подався у відрядження на десять днів!

Юля звісно знову призадумалася, але чоловікові так нічого і не сказала.

І от через пару днів, як Микола поїхав у відрядження, Юля сиділа на кухні і пила чай з полуничним варенням.

Раптом на її телефон прийшло повідомлення від чоловіка:

-Юля, вибач мене, але я більше не повернуся. Пробач.

Юля прочитала повідомлення і так і застигла з телефоном в руках. Вона не вірила своїм очам.

Жінка швидко набрала номер чоловіка.

-Миколо, ти чому мені надіслав таке повідомлення?! Це що правда?! Це не жарт?! Ти маєш іншу? – кричала вона в слухавку.

Микола мовчав, а в цей час Юля почула в слухавці дитячий голос і сміх.

Вона застигла від несподіваної здогадки.

-Це що дитина?! Ти де? – нарешті запитала вона.

-Юля, це моя маленька донька Аліса. Їй три роки. Я не можу її залишити. Подавай на розлучення. Я не повернусь, – сказав чоловік і поклав слухавку.

Юля все ще не вірила, що Микола міг так з нею вчинити.

Вона зателефонувала подрузі.

-Віка, терміново приїдь до мене після роботи! – сказала вона подрузі.

-Що сталося, Юля? Ну гаразд, не поїду сьогодні до дочки. Зустрінемося о сьомій… – відповіла та.

Коли подруга нарешті приїхала, Юля показала їй повідомлення від Миколи.

-Ну ось я як відчувала… – сказала подруга. – Пам’ятаєш, я тобі казала, що надто часті у нього ці відрядження…

-Так, Віка, не слухала я тебе, була впевнена у чоловікові, – заплакала Юля. – А у нього там трирічна донька, він мені сам сказав. Сказав, що не залишить її.

Вікторія, як могла заспокоювала подругу:

-Юлю, ну що тепер зробиш? Назад нічого не повернеш. Мабуть та жінка все продумала. Адже він, як сім’янин хороший. Та й чи варто повертати все назад? Він зрадив тебе, і совість його не турбує. Не хвилюйся. Згодом все налагодиться…

-Віка, – плакала Юля. – Я в п’ятдесят сім років одна залишилася! Незабаром старість, а я на самоті. Він сказав, що не може залишити ту сім’ю. Він готовий дати їй щастя і любов. Уявляєш, це він мені так сказав…

Юля плакала, а Вікторії було її дуже шкода.

-Юля, не плач, не вартий він твоїх сліз. Ну про яку старість ти говориш, ти подивися на себе, ти просто красуня! Адже він за рахунок тебе живе добре, нехай тепер там сам і крутиться. Ще не відомо, як у нього там складеться. Ще приїде проситись назад!

Юлю мало втішали слова подруги. Вона дуже важко переживала образу і зраду чоловіка.

-Віка, мені важко все це сприймати, там у нього донька, від неї він не втече. А мені далі без нього жити? Я люблю його стільки років, і тепер під старість він залишив мене саму. Я на все готова, щоб він був поряд!

Вікторія раптом взяла телефон.

-А давай йому зателефонуємо, ну не можеш ти розмовляти, так я з ним поговорю:

-Не знаю, чи варто з ним розмовляти? – якось розгублено сказала Юля.

Але подруга вже набрала номер Миколи і поставила на гучний звʼязок.
-Миколо, привіт. Це Віка. Ти що серйозно вирішив змінити свій сімейний стан? Залишити тут все і там починати спочатку?

-Так серйозно. А чому спочатку? Тут все є. Мені навіть тесть віддав невеликий бізнес. У мене тут кохана жінка і маленька донька, якій потрібен тато, – спокійно і ввічливо відповів він.

-А як же Юля? Їй самотньо і вона дуже переживає. Син, зрештою, що він скаже?

-Син, дорослий мужик і мене зрозуміє. А Юля? А що Юля? Я не був з нею щасливий. Якщо я з нею залишусь, нічого доброго не буде. А я хочу жити повноцінним і щасливим життям.

-Ну ти і негідник, Миколо і пристосуванець! Бажаю тобі, щоби ти теж це відчув на собі, потім. А це буде, я запевняю тебе, бумеранг повернеться до тебе! – сказала Вікторія і поклала слухавку.

Юлія все чула.

Тяжко почути про себе таке від коханого чоловіка. Вона ж думала, що він її кохає…

-Юлю, не сумуй. І на твоїй вулиці ще буде свято! Ти на себе глянь, яка ти в мене красуня! Життя в п’ятдесят сім тільки починається, – сказала подруга і обняла її.

Пройшов рік. Від Миколи більше не було ніякої звістки, а Юля і не шукала спілкування з ним.
Натомість вона познайомилася з хорошим чоловіком. Василь старший за неї на три роки. Він навіть встиг їй освідчитися, але Юля поки що думає над його пропозицією.

Хоча подрузі вона вже сказала по секрету, що звісно ж погодиться…