Майже півтора роки тому я стала щасливою дружиною свого коханого чоловіка.

Правда, моя мама вічно чомусь знаходить якісь одні недоліки в моєму чоловікові, як не дивно для мене.

А правду кажучи, вона не дуже рада, що я вийшла заміж саме за Павла. На її думку ми занадто поквапилися з таким серйозним рішенням.

Але ми і так з моїм коханим зустрілися рік, перед тим, як бути разом, придивлялися одне до одного чимало часу.

Справа в тому, що ми жили у різних містах. Я живу в Києві, а мій чоловік за Києвом, хоча й близько до столиці, в невеличкому містечку.

Ми з познайомилися на відпочинку в заміському комплексі і стали тим винятком, коли легкий курортний роман, якщо можна так сказати, переріс у справжню історію щирого та вірного кохання.

Незважаючи на таку відстань між нами, коханий в перші ж вихідні після нашого знайомства приїхав до мене в гості.

А через деякий час вже зробив мені пропозицію стати його дружиною і подарував неймовірну красиву каблучку, це було для мене неймовірним щастям.

Власне кажучи, цілий рік ми не просто зустрічалися, а готувалися до пишного весілля.

Знайомі не вірили, що ми дійсно одружимося, просто наше знайомство було таким незвичним для всіх, але ми з Павлом це зробили.

І вже майже другий рік живемо щасливою сім’єю, на великий подив людям.

А вже відразу після нашого весілля я переїхала жити до свого чоловіка, а свою квартиру стала здавати в оренду.

Ми обоє так вирішили, адже моя квартира в Києві і орендна плата там ледь не в 3 рази вища, ніж в містечку чоловіка, тому вирішили саме її і здавати.

Але те, що зробили з нею останні квартиранти, які там не так багато часу жили, поставило нас з чоловіком перед серйозним вибором.

Справа в тому, що люди, які знімали у мене квартиру, виявилися зовсім нехорошими та неохайними людьми, адже знайти порядну людину, щоб здати їй квартиру доволі не легко, той, хто пробував це зробити, зрозуміє мене.

Мої орендарі постійно влаштовували гучні вечірки, через які сусіди постійно телефонували мені і скаржилися не на жарт по декілька разів на цих людей, я вже й не знала, як мені виправдовуватися.

А в усьому підсумку наша квартира була такою забрудненою: чорні затерті шпалери, пошкрябані двері, навіть плитка у ванній посипалася. Вони відразу з’їхали, не сплативши нам за ремонт.

Пам’ятаю тоді нам з Павлом довелося добре витратитися, щоб привести квартиру в належний стан, ми заново робили хороший ремонт, а це коштувало нам чимало часу та грошей.

Але після таких подій бажання пускати туди інших мешканців повністю зникло, адже нам все це набридло. Так квартира і стоїть пусткою без діла. А нам з сімейного бюджету доводиться оплачувати за неї комунальні платежі.

Так ось, у нас стало питання в зв’язку з цим. Ми думаємо, що було б непогано, якби ми з чоловіком продали мою однокімнатну квартиру і його, в якій ми зараз живемо, і придбали простору та красиву трикімнатну квартиру в центрі міста поблизу до нашої роботи, це був би ідеальний варіант, адже залишити одну квартиру, щоб стояла без діла теж не варіант, та й ми планували дітей.

Ми зважили, що це дуже хороша ідея. Дітей у нас поки немає, але в майбутньому ми їх плануємо. І нам буде все одно тісно там, де ми живемо зараз. А так як раз облаштуємо нове житло потихеньку, поки у нас немає діток, то ми всі гроші зможемо вкладати в ремонт нової квартири.

Такі думки у нас з чоловіком лише додавали оптимізму та відчуття великого щастя.

Та моя мама дуже проти такого рішення. Вона каже, що все одно ми можемо розлучитися, бо зараз багато розлучається сімей, і, в результаті, я залишуся ні з чим. Мама каже, що хоч у нас обох однокімнатні квартири, але моя квартира коштує в три рази дорожче.

Мама щодня мені тепер телефонує. Дуже відмовляє мене. Я вже так заплуталася, що сама не знаю, що робити.

Чи варто слухати її?

КІНЕЦЬ.