Бабуся була незмінним супутником життя Люби, даруючи любов, мудрість та тепло. Їх пов’язувала глибока дружба, бабуся часто говорила, що вони – споріднені душі.

Коли Люба познайомила Віктора зі своєю родиною, бабуся прийняла його з розкритими обіймами.

Вони почали жити разом, утворюючи гармонійну сім’ю. Віктор, якому не вистачало бабусиного тепла,

цінував стосунки з Ганною Іванівною, бабусею Люби. Коли Люба та Віктор оголосили, що чекають на дитину, новина була радісною, але Ганна Іванівна померла ще до народження дитини.

За новорічним столом Люба та Віктор згадували про традиції та примхи Ганни Іванівни. Несподівано вони виявили конверт від неї, в якому були написані побажання на наступний рік та загадка,

що веде до сюрпризу.

Слідуючи за підказками, вони знайшли скриньку, в якій лежали бабусині сережки зі смарагдами, перстень та гроші. Навесні Люба народила доньку Ганну.

Щоразу, коли Люба дивилася у очі дочки, вона відчувала присутність бабусі, підтверджуючи тим самим, що близькі люди залишаються з нами, наставляючи та оберігаючи.

КІНЕЦЬ.