Так вийшло, що я заміжня вдруге, і від кожного шлюбу у мене є син. Старшому дванадцять років, молодшому – шість. Мій перший чоловік – людина дуже заможна, топ-менеджер нафтової компанії. І розлучилися ми саме через гроші. Точніше, через чоловікову жадібність і скнарість.

Розлучення проходило важко і некрасиво, з судом, де ми важко ділили майно, заможний чоловік здавалося б, а як як лев, відстоював кожну чашку.

В результаті я пішла з цього шлюбу з дитиною, валізою в крихітну однокімнатну квартиру. І щаслива була, що хоч не зовсім на вокзал. Дуже часто буває ще гірше, коли судиться багатий чоловік з домогосподаркою.

Я була впевнена, і навіть цього трохи побоювалася, що колишній чоловік після розлучення  буде якось мстити, пакостити, але його, навпаки, як підмінили.

Він раптом різко зацікавився нашим чотирирічним, на момент розлучення, сином, якого раніше в упор не бачив, почав брати його на вихідні, забезпечувати від і до, одягати, купувати подарунки, кілька разів звозив на море, були навіть і закордонні поїздки. Загалом, виявилося, що батько він – яких пошукати, для дитини йому нічого не шкода.

– А може, він назад тебе хоче повернути? – губилися в здогадах подруги.

Я відповідала, що ні, адже до мене чоловік не проявляв ніякого інтересу, він піклувався тільки про нашого сина. Хоча я впевнена, що є у всьому цьому якийсь підступ, але ось який – сказати не можу.

І не зважаючи на те, що чоловік дуже змінився, я анітрохи не шкодувала про розлучення. Тим більше незабаром після нього я познайомилася з нинішнім чоловіком. Звичайний програміст, зірок особливо не хапає, проте я з ним щаслива.

Одружилися, народили другу дитину, живемо. Я знайшла таку роботу, де працюю лише в першій половині дня, щоб більше бути з дітьми, молодший цієї осені йде в школу.

І весь цей час перший чоловік, як курка з яйцем, носиться зі своїм сином. Купує одяг, оплачує приватну школу, хороші мовні курси, фітнес з басейном і індивідуальним тренером, 2-3 рази на рік возить в закордонні поїздки, завалив гаджетами і іншими сучасними іграшками.

Так от, в чому суть проблеми: поки молодший син був малюком, це всіх влаштовувало і здавалося само собою зрозумілим. Однак другий хлопчик теж підріс, і чим далі, тим більше з’являється питань.

У перший клас він піде в звичайну школу поруч з нашим будинком, а зовсім не в ту, куди їздить брат. Шкільний ранець йому купили набагато простіший, ніж був у брата.

Телефон, який у старшого був років з п’яти, спочатку взагалі не хотіли давати, потім, подумавши, віддали старий – навіщо першокласнику гаджет з наворотами? В аквапарк у вихідні піде тільки брат зі своїм батьком.

У брата новий планшет, телефон, він качає з інтернету якісь ігри, до нього прийде зараз репетитор з англійської, спеціально найнятий водій повезе його туди і сюди, а на канікулах він зі своїм татом їде на два тижні за кордон. А молодший ходить в садок і іноді зі своїм батьком в театр і зоопарк.

Ні, другий хлопчик, звичайно, теж ситий, одягнений не в лахміття. Він ще маленький, і багато чому не надає значення. Однак питання вже виникають. Зрозуміло, що далі буде гірше – утримувати молодшого сина так само, як батько утримує його брата, наша сім’я не може.

І що робити в цій ситуації? Часом я думаю, що колишній чоловік все це затіяв давно і ось таким чином мстить за давнє розлучення.

Але, з іншого боку, ну звідки він міг знати, що я вдруге вийду заміж, що чоловік буде набагато менш заможним, що буде ще дитина… Але все одно, я не розумію, що робити.

Позбавити старшого сина благ, які може йому дати рідний батько, тільки тому, що я не можу собі дозволити на такому ж рівні утримувати молодшого – не справедливо. Виросте – він мені цього не пробачить. Він не винен, що в житті так вийшло.

Тягнутися до рівня першого чоловіка теж не вийде, адже у нас не той рівень доходів. Якесь замкнуте коло.

КІНЕЦЬ.