Любов Сергіївна завжди була опорою своєї сім’ї, дбала про всіх і все поспіль. Але якось вона почула, як її зять Віктор скаржився на неї своїй дружині Вікторії.

Розбита горем та усвідомленням, вона вирішила зробити перерву та вирушила у відпустку на море.

Перебуваючи у від’їзді, Люба познайомилася із чоловіком-вдівцем, Миколою Івановичем. Вони проводили час разом, гуляючи берегом моря і граючи у різні ігри.

Микола якось набрався сміливості і заявив, що Любов взяла на себе надто велику відповідальність, навіть за своїх онуків.

Він вважав, що батьки повинні піклуватися про своїх дітей, у той час як бабусі та дідусі повинні насолоджуватися заходом свого життя.

Він також наголосив на важливості роздільного проживання для досягнення миру та гармонії. У той період, без постійної підтримки Любові, її сім’я зазнавала труднощів.

Віктор та Вікторія сперечалися про свої ролі, а дітям не вистачало турботи бабусі. І все-таки згодом вони навчилися справлятися.

Віктор знайшов додаткову роботу, а Вікторія поєднувала свою роботу із домашніми справами. Вони почали ставати більш незалежними.

Микола зробив пропозицію Любові, яка все ще насолоджувалась відпочинком на морі. Хоча спочатку вона вагалася, думаючи про свою сім’ю, але зрештою зрозуміла, що у них все добре і без неї.

Підбадьорена своєю найкращою подругою і бачачи позитивні зрушення у своїй сім’ї, вона прийняла пропозицію Миколи.

КІНЕЦЬ.