У нас з дружиною є великий будинок, город і автомобіль. Ми вже літні люди, тому вирішили оформити все на наших дітей в рівних частках…. Але діти проти того, щоб ділити спадщину порівну, кожен з них вважає, що все має належати тільки йому. Але я хочу, щоб діти жили в мирі. Як мені цього досягнути?

Ми зі своєю дружиною досить забезпечені. Живемо у великому особняку, маємо велике подвір’я, город та автомобіль. Йдуть роки, а ми все старіємо, а тому ми вирішили, що варто переписати спадщину на дітей.

У нас їх двоє — син та донька. Обоє вони вже давно мають власні сім’ї. Син Назар колись допомагав мені на будові: щось привезти, подати, майстрам допомогти.

А донька перший час з нами тут жила, поки заміж не вийшла. А зараз кожен з них мудрий, і вважає, що наш будинок належить саме комусь одному.

А коли ми з дружиною сказали їм, що вирішили ділити все між ними порівну, вони обурилися.

Сажу Вам чесно, я ніколи навіть уявити собі не міг, що колись мені доведеться мати таку ситуацію. Річ у тім, що я старався виховувати своїх дітей лідерами, а саме такими людьми, які завжди прагнуть більшого.

Це не є поганою рисою, адже такі риси у характері дозволятимуть їм мати більше, ніж вони собі можуть уявити.

Суть непорозуміння між сином і донькою полягає в тому, що жоден з них не здатний прийняти той факт, що йому відійде тільки 50% від спадщини.

Бо бачте, обоє хочуть більше цієї частки, а тому кожен намагається навести аргументи на користь того, щоб ми переписали на нього понад 50%. Зараз у дітей з’являється справжня нездорова конкуренція!

КІНЕЦЬ.