Місяць тому у батьків згорів холодильник, зателефонувала братові і запропонувала скластися та купити їм новий, брат сказав, що він віддасть батькам свій у дуже хорошому стані, бо купують собі новий, я погодилася, спитала, скільки з мене, брат відповів, що лише доставку сплатити

Прочитала історію про егоїста брата та порівнюю його зі своїм. Мої батьки теж завжди на боці синочка, як у дитинстві, так і зараз.

Брат на 4 роки молодший за мене. Завжди він мав рацію, завжди йому було все найкраще. Коли одружився, все почало діставатися його дитині, адже внук.

А моїй доньці (першій онуці батьків) вже було п’ять років, і вона вважалася дорослою для гостинців та іграшок. У результаті, коли племіннику було 12 років, брат із невісткою розлучилися, і вона поїхала із сином за кордон.

З того часу онук жодного разу не зателефонував моїм батькам! Зараз йому 19 років, він дорослий хлопець, знає, що має дідуся з бабусею, але повне ігнорування. Мама дуже страждає через це.

Нині брат одружився вдруге, збудував будинок. Батько після хвороби, я весь рік з ним по лікарнях, брат же лише допомагав грошима, хоч я і своїх чимало витратила. Весь рік тато жив у нас, і мій чоловік водив його надвір, допомагав йому в душі митися і переодягатися.

А його син жодного разу не приїхав навіть відвідати. Місяць тому у батьків згорів холодильник. Я зателефонувала братові і запропонувала скластися та купити їм новий.

Брат сказав, що він віддасть батькам свій у дуже хорошому стані, бо купують собі новий. Я погодилася, спитала, скільки з мене, брат відповів, що лише доставку сплатити.

Живуть батьки за 150 кілометрів від нас в іншій області. Ми з чоловіком оформили доставку, все сплатили, але потім я дізнаюся, що на зворотному шляху брат завантажив з татового гаража всі інструменти.

Машину, як виявилось, продали раніше, нічого мені не сказавши. Я вважаю, що дорогу назад він мав сплатити сам.

Коли я зателефонувала мамі, вона сказала, що машину продали, щоб допомогти братові з ремонтом. Чомусь порахували, що мені допомогти не треба.

Але мене вразила відповідь мами, коли вона сказала: “Тобі було б легше, якби машина поверталася назад порожньою?”.

Я вже шкодую, що погодилася з братом, мені було б легше купити холодильник в їхньому місті і оплатити доставку. Та й дешевше вийшло б.

Що тут скажеш? У мене вже немає сил пояснювати батькам, що обох дітей треба любити однаково.

КІНЕЦЬ.