Раніше я любила гуляти лісом у пошуках грибів. Йшлося не стільки про активне “полювання” за ними, скільки про пошук натхнення і медитації, насолоджуючись пейзажем.

Якось таким же осіннім днем я вирішила вирушити в ліс з подругою, якій теж потрібно було трохи відпочити і розвіятися.

Місто було втомливим, і з додатковим стресом нашої нинішньої реальності нам просто потрібна була перерва. Гуляючи лісом, ми збирали гриби біля пнів.

Нахилившись, щоб зрізати кілька грибів, я помітила на землі щось блискуче.

При найближчому розгляді я зрозуміла, що ця золота каблучка з вигравіруваним на внутрішній стороні ім’ям – “Гафія”.

Я не могла повірити, що мені пощастило знайти такий цінний предмет, та ще й у лісі.

Я показала її своїй подрузу, і ми з нею погодилися, що я повин на опублікувати фото в соціальних мережах в надії знайти власника. Коли ми збиралися йти, то помітили на одному з пеньків старого, що сидить на самоті з опущеною головою.

Здавалося, він ось-ось заплаче. Ми підійшли до нього, щоб запитати, чи не потрібна йому якась доnомога, і він розповів нам, що втратив свою обручку, коли збирав гриби в лісі.

Його дружина померла кілька років тому, і каблучка була єдиним предметом, що від неї залишилася. Я попросила його описати каблучку, і, на мій подив, вона відповідала тій, яку я знайшла годинами раніше.

Я простягла йому обручку, і він розnлакався, побачивши її. Ми з моєю подругою також були зворушені до сліз. Старий подякував нам і попросив мій номер телефону.

Пізніше він запросив нас до себе додому на чай на знак вдячності. З того часу він став нашим близьким другом…

КІНЕЦЬ.