Хоче розпочати з того, що, як би там не було, та я вважаю себе досить таки щасливим чоловіком.

Ми з моєю дружиною вже в шлюбі більше 10-ти років, це великий відрізок життя, як на мене.

Сім’я у нас досить таки проста, звичайнісінька: робота, діти, велике коло родичів і хороших друзів.

Але, на жаль, таки є один нюанс, який вносить в нашу сім’ю постійні непорозуміння і суперечки.

Моя дружина Наталя постійно дає гроші з нашого сімейного бюджету своїй мамі, і немаленькі суми, а потім часто мені незадоволено говорить що нам не вистачає грошей на життя, що я чомусь дуже мало заробляю і мені потрібно старатися більше.

Я, звичайно, розумію, що батькам нашим, а тим більше, досить таки в немолодому віці, потрібно допомагати, але все повинно бути в рамках розумного, як на мене, це має бути не на шкоду своїй сім’ї.

Якщо ми допомагаємо, то варто це робити розумно. І чому мене дорікати в тому, що я не заробляю грошей на свою тещу?

Мої тесть з тещею живуть з нами в одному місті, в однокімнатній квартирі.

Відповідно квартплата у них менше, ніж у нас виходить. Ми з Наталкою живемо в трикімнатній квартирі. Вони обоє отримують пенсію, а тесть мій ще й має пільги по оплаті за комунальні платежі, та й пенсія непогана.

Але чомусь, зовсім незрозуміло для мене, моя дружина постійно дає гроші своїй мамі, я навіть не знаю, навіщо їй ці гроші потрібні.

Але з невпинною постійністю теща сама телефонує моїй дружині та просить грошей у неї, а вона ніколи не відмовляє їй. Ну і звичайно, назад їх ніхто ніколи не віддає, а ми й не просимо, щоб вони нам їх повертали.

Хочу зазначити те, що я сам отримую зарплату вище середньої, дружина теж працює, але зарплата у неї зовсім маленька, можна було б пошукати і кращу роботу. Та моя Наталя дуже звикла до колективу і роботу міняти не хоче, каже, що їй там подобається. У нас двоє дітей шкільного віку.

І приблизно чверть усіх грошей з нашого невеликого сімейного бюджету іде матері моєї дружини, як не дивно для мене.

А коли приходить час заплатити комунальні платежі, або зробити термінову покупку одягу то нам не вистачає на це грошей, з боку дружини я часто чую, що я мало заробляю і не можу забезпечити свою сім’ю, так як це потрібно зараз у такий складний час.

Мене це останнім часом дуже засмучує, я не можу зрозуміти, чим я не можу догодити своїй родині.

Я як раз заробляю добре, а в тому, що моя дружина не вміє розпоряджатися грошима, моєї провини немає зовсім.

Своїм мамі й татові я грошей не даю, вони мене про це і не просять. Самі якось справляються без мене, адже знають, що у мене двоє дітей росте.

Так чому ж я повинен забезпечувати дві сім’ї, залишаючись при цьому поганим чоловіком та ще й скупим зятем для батьків Наталі?

І чому Наталя таки вважає, що її мати важливіше наших дітей і нашої сім’ї для мене?

Я сам вважаю, що більше потрібно давати дітям, тим більше що вони ростуть і разом з ними ростуть потреби.

Вони постійно зростають з одягу, необхідно оплачувати заняття з репетиторами, різні спортивні та музичні гуртки. Я думаю це куди важливіше.

Тим більше я впевнений, що великої потреби в грошах у моїх тещі з тестем немає, і причини я вже описав. Та й в решті решт, чому я маю економити на собі, щоб інші жили на широку ногу.

Крім того, я вважаю, що якщо вже таке величезне бажання допомагати своїм батькам, нехай тоді Наталя сама шукає додаткову, або іншу роботу на зарплату більшу, ніж отримує зараз, тоді з чистою совістю можна брати половину своєї зарплати і нести мамі, якщо її потреби важливіші ніж потреби власних дітей.

Я і так працюю з одним вихідним в тиждень, що ж мені тепер жити на роботі?

Не розумію звідки вона взяла впевненість в тому, що я живу тільки для того, щоб приносити гроші в дім, я теж людина, мені й відпочити хочеться, і прийти з роботи не надто втомленим, і докорів не чути, що приніс мало грошей, адже зарплати, яку я приношу додому, має вистачити на мою сім’ю, якби не теща з тестем.

Виходить так, що батьки моєї дружини спокійно беруть у нас гроші, навіть не совісно їм за це, в той час, як дружина щодня мені говорить сама, що нам грошей на життя не вистачає.

Я теж людина, і хочу жити по-людськи. І на себе і своїх дітей я цілком достатньо заробляю, нам би вистачило всього, якби не батьки моєї дружини.

І відпочивати я теж хочу як нормальна людина. Можливо, краще нехай вона навчиться правильно розпоряджатися грошима, а не витрачати їх направо і наліво?

Мені звичайно все це дуже прикро, я і так стараюся щосили, щоб моя сім’я ні в чому не мала потреби, а виходить, що цього зовсім ніхто не цінує, мало того, лише претензії висовують мені і мене ще роблять винним у всьому.

От як мені переконати свою дружину в тому, що потрібно розумно витрачати гроші, і, при цьому, не зруйнувати наш шлюб?

Наталя каже, що шкодує своїх батьків, бо вони купують дуже дешеві і неякісні продукти і харчуються погано, а це все ні до чого доброго не приведе, адже вони у віці, їм хороше здоров’я потрібне, як ніколи, тому вона вважає своїм обов’язком допомагати їм.

А я хочу бути з дружиною щасливим, а не догоджати усім і в усьому. Хочу жити спокійно, а не щоб від мене лише хотіли грошей, щоб я один забезпечував дві сім’ї.

От що я ще маю зробити?

КІНЕЦЬ.