Василь розлучився зі своєю крикливою та неспокійною дружиною і одружився тихій та спокійній Валі. Але це життя не принесло йому щастя

В Василя була дуже неспокійна дружина. Криклива і химерна. І жили вони неспокійно; кричали і лаялися день у день. Потім мирились. Палко мирилися, але знову траплялася сварка. Дружина кричить, лається. Чоловік прийшов випивши – сварка та виганяння з дому. Подарував троянди, щоб утихомирити – дружина з гніву в сміттєпровід викинула.

Неспокійне життя. Василь і сам кричав і лаявся. І виробляв різні фортелі. То в друга заночує, то втратить гроші, то купить непотрібне. Невдалий шлюб, коротше кажучи.

І Василь також це розумів. Погано жити з неспокійною дружиною Галиною. Якось дружина його вигнала в черговий раз, речі з вікна викинула, він задумався. І познайомив його друг із тихою дівчиною Валею. Лагідною та вихованою. Ні слова лайливого, ні тону підвищеного. Дуже спокійна дівчина.

І Василь на Валі і одружився. Ось так. Хочеться спокійного життя. Квартиру з Галею поділив. Вона покричала, поридала, а потім вийшла заміж за спокійного чоловіка. Працювитого та мовчазного. І хоч кричи-не кричи, сварок не було. Цей тихий чоловік мовчав і не відповів. Наче не чув.

І Валя мовчала. Облаштовувала квартиру, купувала фіранки та різні портьєри. Вибирала кухонний гарнітур. І говорила зрідка доброзичливі та правильні речі. І про гроші говорила. Скільки треба і на що. Ось і всі розмови.

І Василь почав міцно випивати. Втратив інтерес до роботи. Хоча все було дуже добре, вдома спокій та тиша. А не прийде ночувати теж нічого страшного. З ним Валя не розмовляла кілька днів, потім нагадувала про господарські турботи. І все йшло, як і раніше.

Василь страшенно постарів. Посидів, як лунь. Став слабким та хворим. А потім схопився за серце і все. Помер на роботі. Валя дуже добре трималася, не пролила сльози. Оформила всі документи, провела скромні поминки, вступила у спадок… Усі втішали та підтримували її. А вона нормально пережила. І невдовзі зустріла іншу людину.

А Галя дико закричала, коли дізналася, що колишнього чоловіка більше нема. І теж сльози не пролила, – вона злегка збожеволіла від горя і не плакала. І не виходила з цвинтаря, все розмовляла з померлим. І лаяла його, і кляла, і благала повернутися. І волала без сліз чи сиділа, як статуя горя. Вивести її було складно. Та й не було кому. Спокійний чоловік не схвалював таку поведінку.

Галя перетворилася на стареньку і померла швидко. Хоча все ж таки було добре. І чоловік був – колишній. Новий-то цілесенький і живий. Галю так і знайшли на могилці колишнього чоловіка.

І це сумна та неправильна історія. Все має бути не так! Але життя теж іноді неправильне. А почнеш поправляти – зробиш гірше. Живе рівним та тихим зробити можна. Але обережно. Щоб не перетворити на мертве. Неживе.

КІНЕЦЬ.