Я помітила загадкову тенденцію в динаміці сім’ї, деякі матері підтримують міцні зв’язки зі своїми дітьми, тоді як інші, здається, відштовхують їх, особливо коли досягають повноліття.

У своєму житті я чітко спостерігала цей контраст. У мене теплі стосунки з моєю матір’ю, але цього не можна сказати про мого чоловіка та його матір.

Як тільки він одружився і переїхав, спілкування між ними практично зійшло нанівець, і відбувалося це лише тоді, коли вона сама ініціювала контакт.

Чоловік ніби забув про неї, і я була спантеличена його очікуванням, мовляв, я повинна нагадувати йому, щоб він подзвонив їй. Я його дружина, а не секретарка!

Протягом 3 років шлюбу ми з Миколою жили своїм власним життям, були зайняті роботою, хобі та друзями.

Тим не менш, я завжди знаходжу час зателефонувати мамі кілька разів на тиждень, щоб поділитись новинами з життя. Навпаки, моя свекруха дзвонить лише з особливих випадків, наші стосунки серцеві, але відсторонені.

Дистанція між моїм чоловіком та його матір’ю зросла, коли він взагалі перестав ініціювати дзвінки. Помітивши цю прогалину, я нагадала Колі про це, але його розпливчаста відповідь призвела до ще більшого затягування.

Коли я дізналася, що його мати була глибоко засмучена його мовчанням, я відчула провину.

Моя мати порадила мені підштовхнути Миколу бути більш уважним, стверджуючи, що чоловіки часто не беруть до уваги такі питання. Але чому я маю стежити за його стосунками з матір’ю?