Олена приготувала вечерю, накрила на стіл і покликала свого свекра:

-Олег Ігорович, ходи, супу я нам вже налила! Що ти там ще пораєшся?

Олег Ігорович – її свекор, а свекрухи давно давно не стало.

Чоловіка Олени, їхнього сина Петра, ​​теж не стало чотири роки тому.

От і живуть удвох свекор і невістка Олена.

Живуть дружно, Олена – добра жінка. Є у неї син Сергій, але він зі своєю сім’єю живе від них через два будинки.

А якщо точніше, то він зараз постійно на заробітках. В Польщу їде він надовго. А вдома у нього дружина Віра і донька.

Олена не любить свою невістку Віру, дуже вона сварлива, пліткує на все село.

Село велике, а плітки розходяться швидко. Віру мало хто любив на селі, навіть люди сказали Олені, що її онучка не рідна їй.

Але Олена намагалася не слухати такого, все одно онука – є онука, і вона її любить.

А Сергій їздив на заробітки, бо Вірі треба було багато грошей, і взагалі, коли він вдома, то дратує її.

Ось і їде, а там – свобода. Приїде, грошей привезе, трохи посидить в селі і назад в Польщу.

Олег Ігорович вже доїдав свій суп, як раптом до них у хату зайшов сусід.

Їхній будинок стояв у центрі села, і багато хто заходив до них, бо знають, що Олена привітна і з усіма поговорить, як і Олег.

-Здрастуй, Олег Ігорович. Я тут чув, що гості до тебе йдуть. Якась жінка з дитиною, – з порога почав сусід.

Олена застигла від здивування.

-Які ще гості? Ми нікого не чекаємо. Може переплутав ти щось? – сказала вона.

-Та ні, моя Ніна біля магазину їх зустріла, вони про Сергія вашого запитували… Ну гаразд, я пішов додому… Зайшов вам розказати тільки.

Сусід вийшов за двері.

Хвилин через десять прийшли ті, про кого говорив сусід!

У двір зайшла симпатична молода жінка. За руку вона тримала хлопчика років трьох.

Олена вийшла на ґанок і здивовано оглянула незнайомку.

-Здрастуйте, – сказала вона. – Ну заходьте в хату, чи що… Супу вам наллю. Щойно зварила. Ну проходьте, – метушилася Олена.

Незнайомка з дитиною зайшли на кухню, сіли за стіл.

Олена поставила перед ними тарілки з супом.

-Дуже дякую, – сказала незнайомка.

– А я Катя, дружина Сергія! А це його син – Миколка.

Олена аж присіла на лавку.

-Як же це… – пробурмотіла вона. -У нього ж тут дружина вже є, Віра, офіційна, вони зареєстровані…

-І що ж ти хочеш, доню? – вже голосно запитала вона.

-А ми до Сергія приїхали, він удома? – спокійно сказала Катя.

-Ні, його немає, він знову на заробітки подався, нещодавно був і поїхав. Ви їжте, їжте…

За вечерею Катя розповіла:

-Ми з Сергієм познайомилися чотири роки тому, потім я зрозуміла, що чекаю дитину. Він не проти був, навіть заміж мені запропонував. Ось мій паспорт, ось штамп у паспорті.

Потім він запропонував мені продати квартиру та вкласти гроші у бізнес.

Сказав, якщо що, житимемо тут у вас.

Потім поїхав у справах і зник.

Ось залишившись без житла і не дочекавшись чоловіка, я приїхала до вас. Більше нам нікуди податися…

Олена з Олегом переглянулися. Вона була дуже незадоволена сином, який отак вчинив з Катею і своїм сином.

Такого вона від нього не очікувала.

-Правильно дочко, правильно, що приїхала сюди з Миколкою. Поки Сергій повернеться, живіть у нас, не знаю, коли він приїде…

По селу швидко пішли чутки, що у Сергія дві жінки є, приїхала ще одна дружина з дитиною.

Віра, почувши цю новину, прилетіла до свекрухи, але та її до хати не пустила. Віра кричала у дворі:

-Нічого собі чоловік, отримав другу дружину з дитиною, а вона сюди ж ще й приїхала. Ось приїде він, я йому розкажу, як мати дві дружини.

-Віро, не кричи, у вас все одно немає злагоди, він від тебе їде швидше на заробітки. Грошей тобі треба. Катя з хлопцем у нас залишаться, житимуть тут, і крапка.

-Ану, тихо, – підійшов Олег Ігорович, і виставив її за хвіртку.

Олена зайшла в хату і побачила, що Катя плаче.

-Я не знала, що в нього тут дружина, він сказав мені, що не одружений. І в паспорті штампу не має, він показував. Я зберусь і поїдемо ми…

-Ти що це таке надумала? Нікуди ти не поїдеш, дуже сподобався мені мій онучок, викапаний Сергій у дитинстві. Житимете з нами. Приїде Сергій, вирішуватимемо, що далі.

Дуже сподобалася Катя Олені та Олегу Ігоровичу. Ввічлива, спокійна, поважна невістка.

Пішов уже другий місяць, як вони з Миколкою живуть у них.

Катя вже свекруху мамою стала називати, а та не натішиться невісткою і внуком.

Приїхав до матері старший син Михайло, як побачив Катю, так і не міг очей відвести. Ніжна, симпатична з теплим поглядом блакитних очей, та ще Миколка одразу до нього, по-діловому, ручку подає:

-Привіт, дядько, мене звуть Микола, а тебе?

-А я дядько Михайло…

Так і познайомились.

Миколка дуже полюбив Михайла.

З того часу Михайло став часто відвідувати матір,

Він жив в іншому селі за три кілометри. Був неодруженим, незважаючи на тридцять п’ять років.

По молодості не одружився, а зараз вибирає, хочеться, щоб була взаємність і кохання звісно. Будинок у нього свій, добротний…

Стала мати помічати, що Михайло придивляється до Каті, любить гратися з Миколою. Пропонує матері допомогу, то дах полагодити, то паркан…

А Олег Ігорович йому й каже:

-Яка дівчина хороша Катя, і хазяйка з неї що треба. Матері допомагає, на городі грядки прополює, у будинку прибирає, допомагає готувати. Тільки ось переживає вона, що Сергій не їде, а йому, мабуть, все одно. Ну, приїде він, я йому розкажу…

А дружина Сергія, Віра, бігає селом і розказує всілякі небилиці про Катю.

Хтось їй вірить, а хтось не слухає.

Катя з Миколою пішли на річку, дуже подобалося йому там. Раптом вона побачила Михайла.

-Катю, давай я тебе з Миколкою на човні покатаю. Річка якраз до мого будинку тягнеться, подивишся де я живу.

-Мамо, я хочу, хочу на човні. Я ніколи не катався на човні, – стрибав від радості хлопчик.

Михайло запросив їх у будинок.

Катя дуже здивувалася:

-Михайле, коли ти все встигаєш, ще й матері своїй допомагаєш? У тебе мабуть «золоті руки», як гарно на подвір’ї, а веранда яка велика…

Він почастував їх чаєм і яблучками…

Одним словом, відчували Катя з Михайлом, що закохані вони… Але от сказати про це один одному, поки що, не наважувалися…

А через тиждень приїхав Сергій. До матері він не поспішав, у нього вдома сварки. Віра зустріла його і з порога почала:

-Ну-ну давай розповідай, як це тобі вдалося одружитися вдруге?! При тому, що я якби теж дружина!

Сергій спочатку нічого не розумів, але коли дружина привела його до матері, де були Катя з його сином, то зрозумів, що треба якось вирішувати це питання.

Увійшовши у двір до матері, він побачив Катю і Миколку:

-Сергію, – вигукнула Катя, підбігла до нього і обняла.

-Ну годі тобі, все. Годі, – буркнув він.

-Я на тебе чекала, чекала, а ти чомусь зник, а нам жити ніде. Нічого не сказав, на телефон не відповідаєш, ось ми й приїхали, – виправдовувалася Катя.

-Телефон я загубив, інший купив, от і не відповідав. Не треба було сюди їхати…

-А що ж я мала робити, гроші ти забрав, нас попросили звільнити квартиру. І куди я з дитиною?

Олег Ігорович і мати уважно спостерігали за їхньою розмовою:

-Гаразд, не плач. Сама все бачиш, у мене тут дружина і дочка. З тобою разом ми не будемо. Грошей я тобі дам на дорогу назад, і так… На перший час вистачить. А ті, що за квартиру твою, я потім тобі висилатиму. Скоро знову поїду. Розлучення оформимо, ось приїду через два місяці, і все вирішимо. Та не плач, ти, збирайся і їдь.

Підійшов Михайло – довідався, що приїхав молодший брат.

Але коли Сергій сказав Каті, щоб вона збиралася, Олена не витримала:

-Це ж куди ти її синку відправляєш назад? Це де вона має жити з дитиною? Це ти зараз зберешся і вийдеш із двору, і щоб я тебе більше тут і не бачила!

-Нехай вона зі своїм… Забирається з нашого села, одразу вставила слово Віра. – Бач, заявилася, чоловік помилився, а вона тут, як тут. Не отримаєш ти мого чоловіка.

-Ану, киш звідси, – встав Олег Ігорович. – Ти сама не живеш нормально з мужиком, ніякого повз не пропускаєш, ще й на Катю мені наговорюєш.

На себе подивися доньку від Павла народила, а не від Сергія, думаєш ніхто не знає. Так що мовчи, і йди.

Михайло взяв Катю за руку:

-Катрусю, не плач, не засмучуйся. Слухайте всі, Катя буде моєю дружиною, а Миколка – моїм сином.

Всі застигли від здивування. Першим схаменувся Сергій:

-Це як? Не встиг я приїхати, а тут уже мій братик за моєю дружиною та сином наглядає. Ну ти Михайлику і діловий. Не піде Катя за тебе.

-Забирай свою Віру і давай звідси! – сказав Михайло і зиркнув на брата так, що той відвів очі.

Сергій і Віра пішли з двору. Катя стояла розгублена, тримала за руку сина.

Михайло, як міг зізнався їй, що з першого погляду вона йому сподобалася, і з того часу він мріє привести її до себе додому. Просто чекав, коли заявиться брат і тоді наважиться. Він припускав, що так і буде, бо Сергій із дитинства у них такий хитрий.

Михайло переконував Катю:

Минув місяць, Сергій уже давно поїхав на заробітки, усі заспокоїлися. А Михайло таки дочекався, коли Катя зважиться на переїзд до нього, а потім було гучне весілля.

Односельці казали:

-Ось, Олено, і дочекалася ти весілля свого старшого, довго він вибирав. Яку красуню взяв, хорошу, і одразу з онуком тобі. А там дивишся ще один буде!

-Так, дякую Михайлу. Виправив помилку свого брата.

Олег Ігорович додав:

-Ти, Олена, все життя хотіла доньку. Ось тобі донька, а не те, що Віра.

Катя з Миколкою переїхала до Михайла. А Олег Ігорович тільки й радів за Катю, що вона знайшла собі хорошого чоловіка, а синові хорошого батька….