Ми разом із Мариною вже два роки. Вона дівчина гарна і добра, одразу сподобалася моїм батькам. Наші друзі постійно жартували, що ми ідеальна пара і нам потрібно одружитися.

Я й сам почав про це замислюватись після другого року наших стосунkів.

Якось я на роботі отримав велику премію і вирішив зробити сюрприз kоханій, зайшов до магазину, наkупив різних смаколиків та квіти.

Маша жила у квартирі, яку їй подарували батьки.

У мене були ключі, тому вирішив туди непомітно пробратися і приготувати сніданок.

Маша любила спати до обіду. Впевнений, що вона спить, я пробрався до квартири.

Тут я помітив у передпокої чужі чоловічі туфлі, а потім почув розмову на підвищених тонах.

Маша з’ясовувала стосунkи з якимсь хлопцем.

З почутого я зрозумів, що вона досить давно мені зрад жує.

Приголомшений цією новиною, я мовчки вийшов із її квартири. Я пішов у найближчий парк, сів на лаву і намагався переварити почуте.

Несподівано мене відвернув голос. -Ваша дівчина не прийшла на побачення?

Поруч стояла симпатична брюнетка і задумливо дивилася на букет квітів поряд зі мною.

-Щось на кшталт цього. Мені стало шkода квіти, і я подарував їх красивій незнайомці.

Так ми познайомились із Ольгою.

Я впевнений, що саме вона — моя доля.

Не минуло й року після того, як ми почали зустрічатися, а я зробив їй пропозицію руки та серця, цілком упевнений, що ми будемо щасливі. Тепер ми виховуємо разом дочку.

КІНЕЦЬ.