На одній із зупинок до автобуса увійшла габаритна мадам. Вона кілька хвилин дивилася на мене впритул, а потім зненацька ляснула по плечу і запитала: – Шановна, чи не поступитеся Ви мені місцем? – Ні, вибачте, я погано почуваюся, – відповіла я. Але мою відповідь пенсіонерка не сприйняла серйозно, вирішивши що я їй збрехала. І вона почала голосно міркувати про те, що сучасна молодь дуже погано вихована і не має жодної поваги до старших. До неї приєдналися й інші пенсіонери, які мало не вимагали від мене звільнити місце літній жінці. Я ж у цей час думала лише про те, як утримати в собі вміст шлунка, що просився назовні

Днями я поверталася додому з роботи автобусом і погано себе почувала. Напередодні я чимось отруїлася і ледве трималася на ногах. Саме тому я не звільнила місце пенсіонерці, яка увійшла до переповненої маршрутки.

В результаті, я почула «багато нового» про сучасну молодь та її нікудишнє виховання. Те, що мене каламутило всю дорогу, нікого не хвилювало. Я завжди вважала, що батьки правильно виховали мене.

Я пропускаю вперед себе людей старшого віку, будь то черга до каси чи поліклініки. У маршрутках також регулярно звільняю місце пенсіонерам, попри те, що мені їхати від кінцевої до кінцевої.

Але того злощасного дня я відчувала себе жахливо і не могла їхати стоячи. За це я і поплатилася, вислухавши цілу гору образ на свою адресу. Напередодні я готувала вдома салат, який взяла із собою на роботу.

Мабуть, якийсь з інгредієнтів був несвіжим, бо після обіду мені різко скрутило. Спочатку почало паморочитися в голові, а потім приєдналася нудота. Я відпросилася у керівництва і поїхала додому, сподіваючись не застати час-пік.

Але о третій годині всі маршрутки інтенсивно заповнювалися. На щастя, я їду від кінцевої зупинки, тому спокійнісінько вмостилася біля вікна при вході в автобус. На вулиці було жарко, і «аромат» спітнілих тіл в автобусі тільки посилював мою нудоту.

Власне, я й зайняла місце біля дверей, щоб, у разі чого, якнайшвидше вискочити з маршрутки. Але спокійно доїхати додому мені не дали. На одній із зупинок до автобуса увійшла габаритна мадам. Вона кілька хвилин дивилася на мене впритул, а потім зненацька ляснула по плечу і запитала:

– Шановна, чи не поступитеся Ви мені місцем?

– Ні, вибачте, я погано почуваюся, – відповіла я.

Але мою відповідь пенсіонерка не сприйняла серйозно, вирішивши що я їй збрехала. І вона почала голосно міркувати про те, що сучасна молодь дуже погано вихована і не має жодної поваги до старших.

До неї приєдналися й інші пенсіонери, які мало не вимагали від мене звільнити місце літній жінці. Я ж у цей час думала лише про те, як утримати в собі вміст шлунка, що просився назовні.

Загалом, до будинку я ледве донесла протухлий салат і після цього відлежувалася ще два дні. Мені було погано не тільки фізично, а й морально, оскільки до цього випадку я завжди чемно ставилася до людей похилого віку і поступалася їм місцем.

До речі, далеко не всі пенсіонери говорять за це «дякую», вважаючи, що їм усі винні. Тепер я вирішила, що перш ніж поступатимуся місцем пенсіонеркам, подивлюся на їхню поведінку. Мені здається, що зухвалі особи, які мають сили обговорювати молодь, можуть доїхати до своєї зупинки й стоячи.

КІНЕЦЬ.