Кажуть, що залежність від міцних напоїв може тримати чоловіка у вузді сильніше, ніж будь-яка жінка. Так от, мого батька від розпиття цих самих напоїв ніколи й нічого не стримувало.

В результаті, я завжди почувала себе непотрібною та неповноцінною. Але коли у мене з’явились свої діти, у тата щось “перемкнуло”, і він різко кинув пити. Тепер мене мучить лише одне питання: “Чому не можна було зробити цього раніше?”

З раннього дитинства я пам’ятаю батька лише у п’яному вигляді. Мати намагалася тягнути все на собі, тому працювала практично цілодобово. Коли вона приходила додому, між батьками починалися скандали.

Нерідко їхні конфлікти переростали у бійку, сусіди регулярно викликали до нас додому поліцію. У результаті я росла сама по собі, прямо, як бур’ян. Батьки жодного разу не прийшли на шкільні збори чи свята, доки я навчалася.

Вчителі й не намагалися їх викликати на бесіду, бо знали, що це марно. Навіть на моєму випускному не було ні батька, ні матері: тато, як завжди, був у запої, а мама заробляла гроші, щоби прогодувати сім’ю.

Після школи я сама вступила до університету, обравши той, у якому була найменша конкуренція. Я розуміла, що мати не потягне ще й оплату мого навчання, тому щосили намагалася потрапити на бюджет.

Добре, що мені це вдалося. Я отримала на руки студентський квиток та місце у гуртожитку. Я провела там чотири роки й жодного разу не їздила додому на канікули. Так, на мене, власне, там ніхто й не чекав.

Влітку я виїжджала до моря, підробляючи в кафе то офіціанткою, то посудомийкою. Там я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Андрієм. Через рік після знайомства ми побралися.

Моєї мами на той час вже не стало, а батька на весілля мені кликати не хотілося. Я соромилася того, який у мене тато. Однак це не заважало мені сплачувати рахунки за комунальні послуги, оскільки батько про них постійно “забував”.

Коли я була в положені, то не стала повідомляти про це тата, твердо вирішивши, що такий дідусь моїм дітям не потрібний. Але доля розпорядилася інакше. Моя дитяча медична карта зберігалася у квартирі у батьків.

А коли терапевт почав розпитувати мене про щеплення та перенесені захворювання у ранньому віці, я нічого не змогла відповісти. Довелося йти до батька додому, щоби забрати карту.

На диво, того дня тато був майже тверезий і дуже здивувався, побачивши мій живіт. Я сказала йому, що ще кілька років тому вийшла заміж, а його не стала запрошувати через пристрасть до спиртного.

Тато у відповідь дуже образився, відповівши, що я була до нього несправедлива, і заради такого приводу він зумів би тримати себе в руках. Я ж розплакалася і вигукнула, що мені такий батько давно не потрібен, а моїм дітям так тим паче і пішла.

Після цього я думала, що наші стежки остаточно розійшлися. Але тато приїхав на виписку з лікарні. Для мене це стало цілковитою несподіванкою. Виявилося, що його запросив Андрій, бо чоловік вважав, що мені треба налагодити стосунки з батьком.

Того дня тато мене по-справжньому приємно здивував. Він був поголений, охайно одягнений і, найголовніше, – від нього не смерділо перегаром. Для себе я вирішила, що не варто звикати до нового образу тата, тому що він, швидше за все, знову зірветься і повернеться до колишніх звичок.

От тільки батько не п’є вже п’ятий рік. За цей час у мене з’явився ще син, і тепер тато – найдбайливіший дідусь з усіх. Він майструє з дітьми вироби, катає їх на гойдалках, возить до парку і всіляко бере участь у їхньому житті.

Мені ж боляче і прикро дивитись на це збоку, адже саме через батька в мене не було справжнього дитинства. Йому ніколи не було до мене справи, тож дивно, що я не зв’язалася з поганою компанією. І саме тата я звинувачую у ранній смерті матері, адже вона, у прямому розумінні, згоріла на роботі.

Бачачи, як зараз поводиться тато, я ніяк не можу зрозуміти, чому він не кинув пити раніше? Так, безумовно, я вдячна йому за те, яким чудовим дідусем він став. Але, на жаль, це не скасовує того, яким жахливим він був батьком. Я не впевнена, що колись зможу йому пробачити свої дитячі образи.

КІНЕЦЬ.