Близько 12 років тому не стало моєї мами. Папа переніс цю новину дуже важко, тому для мене було важливо перебувати поряд з ним за будь-якої нагоди.

Я дуже рідко куди ходила з друзями, адже відразу після занять я поспішала до тата, щоб він вкотре не залишався наодинці зі своїми думками. Навчаючись в університеті, я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. За рік ми одружилися і в нас наро дилася донька.

Жили ми з моїм батьком, тому що його будинок відносно великий, і він попросив переїхати до нього, щоб і по орендованих не блукати, і ближче до нього бути.

Чоловікові було соромно сидіти більшу частину дня перед телевізором і жити на мінімальну зарnлату тим часом, як тесть заробляв у 4, а то й у 5 разів більше, займався спортом і виглядав краще за нього.

Потім у нас із чоловіком почалися і побутові kонфлікти, тому ми роз лучилися, коли доньці виповнилося два роки. Ми залишилися втрьох: я, дочка та батько. Жили непогано.

Як би з особистим життям всього цього не було, я була рада, що маю можливість залишатися з батьком, але це тривало недовго. Батько одного літа поїхав до санаторію і там познайомився з Марією. Вони сподобалися один одному і підтримали спілкування після повернення додому.

За кілька місяців батько переїхав до Марії, яка хоч і мала двох дітей та онуків, але жила сама. А ще за півроку вони вирішили розписатися. Я ще до розпису встигла познайомитись із Марією. Вона здалася мені досить холодною, але дуже милою жінкою. У РАГСі вони виглядали, як молода заkохана пара.

Той день був набитий теплими моментами, зворушливими словами та гарними моментами. Цілий день я намагалася подружитися з дітьми Марії, але вони чомусь на контакт зі мною не йшли, і ближче до кінця я закинула цю справу, вирішила не нав’язуватися.

Після цього батько почав приходити до нас лише у справах – забрати щось із дому. У такі дні він, не охоче, сидів кілька хвилин з онукою і швидко йшов.

Ми не встигали навіть ділитися новинами. Потім він потихеньку почав пропадати. На день народження не приходив – був зайнятий, а я наступного дня дивлюсь – він на шашлики з дружиною та її родичами їздив.

У свята не дзвонив, на мої дзвінки відповідав раз через 4. Якось на мій дзвінок відповіла Марія. Чого, але таких слів я від неї не чекала. – Може, годі вже втручатися в життя батька?

Ти нам уже гидка. Дай йому жити спокійно, він із тобою й так настраждався. Це ще добре. Остаточно я була шоkована, коли почула ці ж слова від батька. Від батька, якому я подарувала свої найкращі роки.

Зараз ми з татом не спілкуємось зовсім. Ці слова стали останніми у наших відносинах. Тільки ось проблема в тому, що якщо йому зараз весело зі своїми новими родичами, то в мене лишилася лише дочка, адже крім нього та доньку в мене нікого немає.

КІНЕЦЬ.