В нас з моїм чоловіком Дмитром є ​​свій невеличкий бізнес – виробництво, продаж і ремонт меблів. Так склалося, що я головна у цьому бізнесі.

Це, звісно, не щось дуже грандіозне за своїм масштабом підприємство, але є у нас своя майстерня і точка продажу, на хліб з маслом вистачає, як кажуть в народі, живемо ми добре, зважаючи на сучасні реалії.

Але щоб все ж був цей хліб з маслом, ми, як і всі нормальні підприємці, обходимо деякі фінансові перепони, своїми шляхами.

Що робити, працювати заради роботи не хочеться, а якщо взагалі все чітко відраховувати, то підеш в нулі і без прибутку зовсім залишиться, доводиться трішечки хитрувати.

Кожен підприємець зараз дуже добре знає, що бухгалтер – це майже цар на хорошій фірмі, багато що залежить від його хитрого ходу і від його логічного мислення.

Коли ми тільки відкрилися, наші друзі бізнесмени говорили про те, до важливо вибирати бухгалтера: щоб був зі своїх, щоб не зрадив і т.п.

А в цей час наш син зустрічався з дівчиною, яка як раз вчилася на бухгалтера.

Людмила була вже раз заміжньою, розлучилася, мала доньку від першого шлюбу, але син наш був радий взяти її заміж з дитиною – так щиро покохав він її, незважаючи на те, що вона старша за нього на півтора року.

Ну кохає, то кохає, ми закрили очі на всі нюанси, адже розуміли, що не варто втручатися в життя сина, він краще розуміє де його доля, згодом одружили сина, відгуляли весілля.

Після цього син з невісткою орендували невеличку квартиру і спочатку ми їм допомагали: син працював, невістка навчалася, але ж в родині ще дочка невістки. Свати ж дітям самі не допомагали нічим, тільки все на життя скаржилися.

Ми ж з моїм чоловіком навіть не сумнівалися, а мали тверду надію: невістка відучитися, отримає диплом, буде працювати у нас, разом з нами, вірніше. Так і вийшло згодом.

А що – своя людина, ще й з сім’ї, дуже грамотно та професійно веде всю бухгалтерію, радилася з нами, а ми з нею ділилися інформацією, в роботі був повний спокій та взаєморозуміння і свої хитрощі.

Загалом крутилися, як могли, адже треба ж якось виживати в цьому світі. Все йшло спокійно і розумно до певної пори та до часу, поки молоді не почали сваритися між собою.

Людмила поки не хотіла дітей, бо вже мала дитину від першого шлюбу, а син наш хотів свою рідну дитину, і це зрозуміло, хоча і до доньки невістки він ставився дуже добре. Ну, без особливої ​​любові, але вітчим з нього хороший.

І все ж своя рідна дитина була б, звичайно, ближче до серця.

Потім син підгуляв, ми на нього звичайно насварилися після цього, але відносини невістки та сина взагалі зовсім зіпсувалися. Вони незабаром розлучилися.

Так як сім’я розвалилася, наша колишня невістка стала прямим текстом просити підвищення зарплати – мовляв, дорого квартиру тепер орендувати і одній дочку ростити, а зараз це зовсім недешево.

Двічі ми Людмилі, після того. піднімали зарплату, причому дуже добре: вийшло практично зарплата головного бухгалтера на великому підприємстві, ми їй підняли зарплату, гроші платили дуже хороші, а самим довелося жити набагато скромніше. Цього їй теж здалося мало, треба б ще, а то господарі підняли їй оренду по квартирі.

Ми пропонували нашій колишній невістці різні варіанти: взяти якийсь для себе підробіток, орендувати однокімнатну квартиру замість двокімнатної, знайти нового чоловіка, та й в її дитини, врешті, рідний батько є, нехай в нього просить гроші і більші аліменти.

Але Людмила так знахабніла, нічого її з варіантів не влаштовує, піднімайте зарплату і все тут. Сама бачить по бухгалтерії – її ми вже потягнути не можемо, але вона руки в боки і командує тепер повністю нами.

Я їй запропонувала:

«Звільняйся, якщо тобі мало, ми більше платити змоги не маємо з чоловіком, ти дівчина розумна, зробиш собі хорошу кар’єру у великій фірмі, щось знайдеш собі, не пропадеш. Ну що ти за нас зачепилася – штат складається трохи більше ніж 10 осіб, у нас ти не збагатишся!»

На що Людмила мені і каже: «Тому і розумна, що всю вашу таємницю знаю, як ви тут працюєте і коли що обходили, коли мали проблеми. Якщо не додасте мені зарплати, то розповім про все».

Я от, щиро кажучи, зовсім не розумію – чи то вона через нашого сина до нас так ставитися стала, чи просто жадібна така до грошей, чи помститися нам хоче за щось. Домовилися, що ближче до січня піднімемо Людмилі зарплату, поки у нас лише проблеми на фірмі одні.

Але підняти їй зарплату – самим світом піти, і незрозуміло, скільки це буде далі тривати. Що робити в такій ситуації? Як нам розпрощатися з такою невісткою? Як тут зарадити можна?

КІНЕЦЬ.