Рита знову стояла на автобусній зупинці з важкою валізою та чотирирічною донькою Поліною поряд. За п’ять років шлюбу це була її десята втеча до будинку матері та вітчима.

Микола, її чоловік, вигнав їх після сварки за сніданком. Він був обурений тим, що його улюблених сирників на столі не було… Через відсутність сиру в холодильнику.

Рита спробувала його розсудити, але він не реагував, зви нувачував її у своїх фінансових проблемах і заразом ще й заперечував свій біологічний зв’язок із Поліною.

Рита та Поліна приїхали до бабусі та дідуся без попередження. Її мати не схвалювала відхід Рити від Миколи і скаржилася на їхній приїзд. Рита, намагаючись не засмучувати матір ще більше своєю присутністю, взяла Поліну з собою на прогулянку.

Вони були біля річки, коли їх знайшов вітчим Рити, Олег. Рита у сльозах розповіла Олегу про свої проблеми з Миколою та напружені стосунки з матір’ю.

Олег сам розповів про свої проблеми з матір’ю Рити та запропонував Риті та Поліні пожити в його старому будинку. Так вони і зробили, і Олег незабаром навіть надав продукти першої необхідності, засоби гігієни та навіть домашній одяг падчериці та онуці.

За тиждень Микола в гніві зателефонував Риті, і вона спокійно відповіла йому, що подає на розлучення. Рита шукала роботу і за допомогою Олега влаштувалася вихователем до місцевого дитячого садка.

Олег тим часом посварився з матір’ю Рити та переїхав до Рити та Поліни. Вони жили щасливо разом. Олег грав із Поліною і був задоволений тим, що він її дідусь.

Зрештою, Рита вийшла заміж за сусіда, і Олег з величезною радістю підтримав їхній союз. На весіллі мати Рити спробувала переконати Олега продати будинок та повернутися до неї, але Олег відмовився.

Він був щасливий у своїй новій родині і навіть переписав будинок на ім’я Рити, гарантуючи їм безпеку та щастя.

КІНЕЦЬ.