Сергій одружився рано. Хотілося йому жити окремо від батьків батьків.

Жили вони в селі, де всі займалися, окрім роботи, своїм підсобним господарством.

Тримали хазяйство, городи, садили поля картоплі…

От і доводилося всією сім’єю працювати з весни до осені.

Сергій бачив своє майбутнє інакше. Йому не хотілося працювати на землі. Він навчався в технікумі в райцентрі і, не бажаючи повертатися додому, почав придивлятися до дівчат, щоб одружитися в місті.

Таню він помітив на танцях. Непримітна, скромна, але приваблива дівчина здавалася йому дуже милою. Таня була єдиною дочкою своїх батьків, Сергій почав з нею зустрічатися.

Таня навчалася заочно в університеті, працювала і мала вже своє житло у вигляді квартири, подарованої бабусею.

Молоді подали заяву в ЗАГС, незважаючи на те, що батьки Тані радили їй не поспішати.

Вони нічого не мали проти Сергія. Але шлюб їм здавався поспішним.

-Ви ж тільки місяць знаєте один одного, Тетянко. Ну хто ж так робить у наш час? Навіщо поспішати? – казали вони.

Але весілля відбулося. Єдине, що обіцяла Таня матері: не поспішати з дитиною. Хоча б перші два роки, поки вона закінчить навчання.

У вільний час молодята ходили на концерти, у кіно, зрідка їздили у село до батьків Сергія.

Якось під Новий рік у Тані на роботі була вечірка. Гуляли в кафе.

Сергій раптом помітив до себе увагу з боку начальниці Тетяни – Галини, молодої незаміжньої жінки.

Сергій запросив її потанцювати. Та була балакучою і посміхалася Сергію, заглядаючи в очі.

Після вечорки стосунки у Тетяни з Галиною стали особливо теплими.

Вони почали разом ходити на каву, і Галя згодом обіцяла просунути здібну Тетянку кар’єрними сходами.

Тепер на всі передсвяткові посиденьки на роботі Таня обов’язково була запрошена з чоловіком.

Сергій, як завжди говорив люб’язності перед Галиною, танцював із нею і навіть трохи фліртував.

Ще б пак. Не сьогодні-завтра Таню переводили на нову посаду із підвищеною зарплатнеою. Так і сталося…

Таня була задоволена. Вона закінчила університет, їздила у відрядження і всім була задоволена.

Галина так само проявляла інтерес до неї і допомагала, кликала на каву, розпитувала про роботу, про сім’ю, передавав привіти Сергію.

Якось, коли Таня була в черговому від’їзді, Сергій випадково зустрівся з Галею, виходячи зі своєї роботи.

Та зраділа йому, навіть обійняла і засміялася, згадавши їхні танці на останній зустрічі.

Вона запропонувала йому недовго посидіти у кафе. Сергій не міг не погодитись…

Тут Галина проявила стільки уваги і турботи, що Сергій аж засоромився. Розуміючи, її недвозначні натяки на дружбу, і її допомогу Тані на роботі, він не міг відмовити Галі в зустрічі.

Так і почалася їхня «романтична дружба».

-Я ж багато від тебе не прошу, Сергійку, – ніжно шепотіла йому на вухо Галя. – Ти ж розумієш, що мені нічого від тебе не треба. Я не маю наміру забирати тебе з сімʼї… Але так хочеться ласки… А мені не кожен подобається. Я розбірлива. Але ти…

Далі Галя із захопленням перераховувала численні переваги Сергія, явно намагаючись задобрити його своїми відкритими лестощами.

Таня, ні про що не здогадуючись, цілими днями була на роботі. Галина навантажила її так, щоб Тані було ніколи ні про що інше думати.

-Нічого-нічого, подруго, потерпи. Це тільки спочатку так важкувато на новій посаді, а потім втягнешся, щось перекладеш на підлеглих. А там – дивись і звикнеш. Головне – заробіток вище, посада вища. Скажи мені дякую, адже без моєї підтримки було б ніяк…

Таня дякувала. А Галя посміхалася, вдивляючись у її обличчя.

-І що він тільки знайшов у ній? – думала вона.

Минали місяці, і Таня почала відчувати охолодження до неї чоловіка, але не одразу зрозуміла, у чому справа.

Вона списувала це на втому на роботі, її вічну зайнятість.

-Сергію, ми вже скоро як п’ять років разом, а ти мовчиш про дитину, – заговорила Таня. – Може, пора? Он, моя начальниця Галина, і то незабаром у декрет іде. Без чоловіка, одна. І нічого!

Сергій раптом зніяковів і вийшов на балкон.

Таня застигла від здивування. Вона пішла слідом.

-Чому ти мовчиш?! – здивовано запитала вона. – Ти не хочеш? Як же ж так, адже спочатку ти дуже хотів, а тепер що змінилося?

-Все, – похмуро відповів Сергій, йдучи до кімнати.

Тані застигла від несподіваної здогадки. Вона згадала натяки колег на небайдужість Галі до Сергія і раптом усе зрозуміла.

-Її дитина – це твоя? – нічого, крім цих слів, не змогла вона сказати чоловікові.

Він, не дивлячись на Таню, кивнув і почав збирати речі.

-Що ти робиш? – схаменулась Таня. – Почекай, дай схаменутися мені, давай поговоримо, щось вирішимо …

-Вона вже все вирішила, вона народжує сина. Я йду, вибач, що не наважився сказати раніше…

-Але вона старша за тебе… На вісім років! – гукнула Таня. – Ти ж не любиш її, Сергію, я знаю. Ти через обов’язок. Вона не така, якою здається!

Сергій, не слухаючи Таню, взяв спортивну сумку і вийшов з квартири. Назавжди…

…Розлучилися вони тихо, Сергію, жодного разу не глянув на Таню. Вона все чекала чогось, до останньої миті сподівалася, що він буде вибачатися…

Але нічого такого не сталося. Таня повернулася додому, де на неї чекали батьки. Мама готувала вечерю, батько лагодив табуретку на кухні.

Незабаром Таня знайшла нову роботу. Вона тепер викладала у коледжі.

Там, через кілька років вона і зустріла своє нове кохання. І у неї склалася хороша сім’я, з хорошим чоловіком, донечкою і сином.

Про Сергія Таня довгий час нічого не хотіла чути. Але місто їхнє було невеличке, і новини поширювалися через знайомих, приятелів, сусідів та колишніх товаришів по роботі.

Через роки, мамі Тетяни сусіди розповіли, що Сергій прожив із Галиною близько п’яти років.

Але щасливим їхнє життя назвати було не можна. Після заміжжя і пологів Галя змінилася, стала сама собою.

Вона керувала чоловіком, сварилася вдома, знайшла йому високооплачувану роботу, де він працював не покладаючи рук.

Сергій не звик до її такої зміни. Важко сказати, чи шкодував Сергій свою Таню… Він нікому про це нічого не говорив…

Після розлучення з Галиною Сергій поїхав до батьків у село.

Там він одружився втретє зі своєю колишньою однокласницею, і почав працювати трактористом.

Весною і восени він орав городи і поля сусідам. І своє велике картопляне поле обробляв, радіючи заробітку, який воно йому приносило…