Зі своїм майбутнім чоловіком ми познайомилася ще коли навчалася обоє в інституті десь на другому курсі.

Андрій на 5 років старший від мене, коли ми познайомилися він вже працював на досить таки перспективній роботі і заробляв хороші гроші.

Вже, коли я була на четвертому курсі Андрій зробив мені пропозицію – і я з великою радістю сказала “так”, адже вважала, що кращого чоловіка мені не знайти для сім’ї, вірила, що саме з ним я буду щасливою.

Зараз в нас своє житло, причому не погане, двоє чудових діток, про які ми мріяли обоє, загалом я вважаю себе щасливою жінкою у шлюбі.

Але останнім часом мені здається, що я перестала розуміти свого чоловіка, ми один від одного віддаляємося вже давно, а зараз це особливо помітно.

Зараз він мені здається зовсім чужою людиною. Що трапилося, в чому справа, я до кінця не зрозумію зовсім.

Ми з Андрієм завжди жили в хорошому достатку.

Коли одружилися, Андрій вже тоді сам непогано заробляв, тому на життя нам мало б вистачати, і чоловік мені умову поставив: я вдома сиджу, лише будинком займаюся та хатніми справами, дітьми, а він нас забезпечує повністю, матеріальна сторона лише буде на його плечах.

Щиро кажучи, я тільки рада була цьому, адже хотіла дуже старатися для своєї сім’ї. За комп’ютером в офісі сидіти з ранку до вечора, на чужу людину спину гнути за мізерні копійки – радості мало для жінки, тим паче, коли чоловік добре заробляє і сам.

Не кожній жінці, правду сказати, таке щастя випадає – улюбленою справою займатися. А я домашню роботу дуже люблю, готую смачно, рукоділлям займаюся, весь свій час готова присвячувати лише чоловікові своєму та діткам, загалом, я людина домашня і в нашому домі у нас завжди затишок, прибрано, випрасувано, все блистить і смачні страви на столі завжди.

І зручно, не треба стрімголов з офісу в магазин летіти, а потім біля плити на швидку руку готувати. Все просто відмінно було.

Будинок наш, як іграшка гарненький та чистенький, діти завжди доглянуті, чоловік кожен день в чистенькій сорочці на роботу їде.

Потім мого чоловіка підвищили на роботі, зарплату додали мало не вдвічі. Ми цю справу відсвяткували, я йому і кажу:

– Давай хоч в Карпати з’їздимо, ніде не були з тобою давно! Відпочинимо хоч раз нормально, як люди, в морі викупаємося!

А він мені серйозно так відповідає – не до поїздок мені зараз, мовляв, зараз, роботи багато, справ купа, відпустку мені точно не дадуть. Почекати трішки потрібно.

І кожен раз, як я з поїздкою до нього підходжу – він відмовчується. Гаразд, думаю. Напевно, дійсно роботи багато зараз, тому й настрій в нього не дуже.

А нещодавно я попросила чоловіка, щоб він купив мені недорогий автомобіль.

Мені не потрібний новий чи дорогий, не в цьому справа, хоча б якийсь дешевенький, щоб дітей зі школи забирати, по гуртках та до школи возити. На що Андрій лише плечима знизав і здивовано так заявив – немає грошей таких!

Я йому кажу:

– Як нема, ти вже рік, як велику зарплату отримуєш, не на одну машину вже заробив за стільки часу. Грошей я у тебе ніколи не прошу на зайві речі, лише продукти і одяг простенький, найнеобхідніший.

Словом, посперечалися ми тоді з Андрієм не на жарт зовсім. Знову сказав, що грошей нема і роботи дуже багато.

Думаю – відкладає, напевно, можливо задумав щось цікаве та серйозне.

Або просто відкладає якусь серйозну суму, як люди кажуть – на чорний день, адже часи зараз скрутні, потрібна кожна копійка. Але це виявилося зовсім не так, як я думала.

На рахунках у нього гривні. Як дізналася про це? Цікаво стало, скільки ж у нас вже накопичено.

Так, негарно в чужих телефонах ритися, а що робити? Я ж дружина його все-таки, не чужа якась людина.

Якось ввечері, я почекала, коли Андрій у ванну піде, та й подивилася сама тихенько, адже знала пароль.

Загалом, не було там ніяких збережень. Повідомлення від банків всі прочитала – і задумалась. Куди ж мій чоловік стільки грошей витрачає?

Про перевірку свою мовчала, звичайно, жодного слова йому не сказала. Негарно вийшло, що я чоловіка свого перевіряла, ну що вже вийшло, те вийшло.

Стала заводити розмову з ним знову про машину. Сил вже у мене немає на громадському транспорті їздити щодня, нічого не встигаю вдома.

І дітей постійно з собою вожу тих, вони тісняться в тих автобусах і маршрутках постійно зі мною, а особливо вранці сонні. Пів дня в дорозі проводжу.

А він знову своє – немає, мовляв, грошей! Як немає, кажу, ти ж стільки заробляєш, куди все дівається?

Андрію не сподобалося, що я заводжу розмову про це, він тоді сказав мені, що я всі його гроші витрачаю на харчування і різні непотрібні дрібниці.

Це мене зовсім засмутило та дуже здивувало. Я, звичайно, на харчуванні не економила ніколи. Продукти з базару, дітям фрукти-овочі, та й чоловік поїсти любить щось смачненьке завжди, от і купувала для всіх, а продукти самі знаєте, що коштують зараз зовсім не дешево.

Але стільки витратити я не могла, бо чоловік заробляє великі гроші, а мені там щось про продукти говорить!

Після нашої тієї розмови я завела зошита, стала облік вести витрат, які роблю я і які чоловік.

Хто займався цим, зрозуміє. Всі дрібниці враховувала, всі чеки збирала та складала. Зроблю покупку – і в зошит записую, підраховую.

Історію платежів з карти перевіряла постійно – скільки витратила та скільки залишилося. Чеки обов’язково теж відкладала, щоб було якесь підтвердження моїм словам. Чоловіка постійно запитувала на що витрачає, хоча він мені неохоче про це розповідав.

Цікава річ вийшла. Виявляється, витрати мої, тільки половину зарплати чоловіка складають, і це разом з комунальними платежами. А друга половина де?

Нічого не розумію зовсім. Навіщо він мене обманює? Будь-що вже думати стала. Чому він так поводиться? Що приховує від мене?

Тут як раз чергова відпустка у нього, а у дітей канікули в школі. Я потайки від чоловіка путівки замовила на все сімейство, квитки на потяг до Карпат дешеві знайшла.

Готель скромний, недорогий зовсім, з харчуванням, адже не хотіла постійно готувати, а відпочити хотілося мені, та не в цьому ж щастя!

Вже думала, як ми добре відпочинемо, як дітям сподобається. Хоч світ подивляться, адже ми давно ніде не були. Сума в загальному невелика за нашими доходами вийшла. Цілком можемо собі дозволити.

Увечері кажу Андрієві – так, мовляв, і так. Перед фактом поставила, що путівки вже куплені, гроші наші витрачені. Їдемо, і все! Ой, що було!

Ні, він у присутності дітей сперечатися не став, розсердився дуже. Відправив дітей на вулицю гратися, а потім почав мені розказувати, що я зробила велику помилку! Я дуже неекономна, марно гроші постійно витрачаю, чоловік дуже засмученим виглядав!

Андрій переконаний, що я просто нісенітниці всякі вигадую замість того, щоб за будинком та дітьми дивитися. Словом, у нього немає більше грошей, всі мені віддав все. А я, мовляв, знову витратила даремно!

Тут я Андрієві свій зошит показую. Як же немає грошей, кажу.

Ось, подивися, я всі витрати записувала, три місяці все записувала, кожну дрібницю – і дитячі гуртки, і комуналку, і бензин – словом, все на світі! За записами виходить, що половина твоєї зарплати на домашні справи, дітей та продукти витрачається. А друга ціла! Ось на неї і поїдемо!

А чоловік мені каже: ти так вирішила, ти і плати! Нічого не знаю, каже. Хочеш на відпочинок – економила б краще! І взагалі, в зошиті можна що завгодно написати.

– Що ти від мене хочеш?, – каже, – я з ранку до ночі працюю! А ти вдома сидиш, зайнятися, видно, нічим, ось нісенітницю і придумуєш!

Я мало не плачу, так прикро мені від його слів, тому що частково він, звичайно, має рацію.

Андрій – годувальник, але я ж теж досить таки розумна жінка і все добре зважую! Математику в школі вчила. Адже тут великого розуму не треба, щоб доходи-видатки порахувати.

Словом, посперечалися ми з чоловіком дуже.

Андрій поїхав злющий на роботу, а мені прикро до сліз – за що він так зі мною? Адже сам мене в будинку посадив, казав, що мені й вдома вистачить роботи і діти набагато важливіші за ту зарплату, яку мені в простому офісі дадуть, а тепер дорікає мені постійно, що я ніде не працюю.

Гроші кудись потайки сам витрачає, і немаленькі суми, а мені не говорить. Якась безвихідь одна. Сама вже не знаю, що робити.

Чоловік мені каже, що грошей немає і все, а я нічого сказати не можу у відповідь. Таке враження, що він не чує мене, або щось приховує. Я не знаю, як до нього достукатися.

Як мені дізнатися куди чоловік діває гроші? Чи нормально це в сім’ї?

КІНЕЦЬ.